Держава не враховує ринкові ціни на медиків при формуванні тарифів на медпослуги

Голова Національної служби здоров’я України Наталія Гусак в інтервʼю виданню LB.ua пояснила, що під час формування тарифів на медичні послуги держава не орієнтується на середні ринкові зарплати медичних спеціалістів. За її словами, це питання постійно викликає дискусії, адже лікарі й медсестри очікують, що їхня реальна оплата праці буде врахована у тарифах.

«Ми чуємо багато критики про врегульованість зарплати. Є достатньо експертів, які вважають, що державі не потрібно нічого регулювати, тільки ринок це має робити. Ми бачимо в практиці, що це не завжди позитивно, бачимо перекоси у витрачання коштів окремими закладами не на користь пацієнта, і не на користь лікаря. Я в декількох колег з інших країн уточнила, як вони це врегульовують. Чи регулюється зарплата, чи обраховують її по середньоринковим [цифрам]? Колегам з Польщі міністерство доводить щорічно, на який рівень зарплат вони хочуть виходити, щоб формувати тарифи. Колегам з Литви аналогічно міністерство контролює, і якщо є значні перекоси, переформатовує політику стосовно пріоритетності послуг і закупівлі. Ніхто не бере ринкові ціни і не враховує їх у тарифах», – сказала голова НСЗУ.

Водночас НСЗУ визнає, що у системі фінансування є перекоси: нині занадто багато коштів сконцентровано на спеціалізованій медицині, тоді як сімейна медицина та служба екстреної допомоги залишаються недофінансованими. Саме тому найближчим часом планується підвищення зарплат у цих сферах до рівня близько 35 тисяч гривень.

Гусак наголосила, що існують напрями, які держава намагається повністю покривати й фінансувати комплексно. Йдеться, зокрема, про інсульт, інфаркти, кардіохірургічні втручання та реабілітацію. Для інших послуг застосовують більш гнучкі механізми — середньозважені тарифи та глобальний бюджет.

Окремо очільниця НСЗУ зауважила, що до тарифів не закладаються витрати на капітальні інвестиції — ремонти, модернізацію та закупівлю обладнання. Законодавство передбачає, що цим повинні займатися власники закладів охорони здоров’я, насамперед місцеві органи влади. Приватні лікарні повинні покривати такі видатки за рахунок власних доходів. У комунальних закладах інколи частину тарифних коштів спрямовують на ці потреби, але це не є передбачено офіційними правилами.