Нові клінічні настанови підвищать безпеку та доступність клозапіну

Проте його використання обмежене — значною мірою через побоювання виникнення серйозних побічних ефектів та обтяжливих вимог до моніторингу. Ключовою проблемою є тяжка нейтропенія – рідкісний, але небезпечний побічний ефект.

Нові клінічні настанови були розроблені за допомогою дослідницького методу, який використовував серію опитувань серед експертів — включаючи психіатрів, фармацевтів, дослідників — та людей, що лікуються клозапіном. Пацієнти описували як значне навантаження часті аналізи крові — особливо під час подорожей чи роботи. Пацієнти та клініцисти однаково часто вважали процес моніторингу обтяжливим, заплутаним і надмірним.

Панель досягла сильного консенсусу щодо низки ключових змін:

• знизити поріг нейтрофілів для припинення прийому клозапіну,
• зменшити частоту аналізів крові з тижневих до місячних після перших 18 тижнів терапії та, якщо не виникає занепокоєнь, повністю припинити рутинне тестування після 2 років застосування препарату,
• замість фокусу на одних лише нейтрофілах рекомендувано ширший моніторинг побічних ефектів, включаючи набір ваги, седацію, запор, рефлюкс тощо, який проводиться за допомогою простого чек-листа, що переглядається кожні 3 місяці.

Зазначається, що небажані реакції на ліки, пов’язані з клозапіном, — це не просто незручності — вони можуть бути смертельними. Наприклад, двома основними причинами смертей, пов’язаних із клозапіном є запор і пневмонія. Інші побічні реакції, такі як седація, рефлюкс і проблеми з сечовипусканням, значно впливають на якість життя та фізичне здоров’я. Тому панель рекомендувала довгостроковий моніторинг широкого набору побічних реакцій на препарат.

Нові рекомендації просувають модель спільного догляду, де для моніторингу ефектів клозапіну разом працюють сімейні лікарі та психіатри. Він включає регулярні перевірки метаболічного здоров’я, серцево-судинних показників та шлунково-кишкових побічних ефектів (кожні 3 місяці). За відсутності клінічних занепокоєнь не рекомендується проводити рутинні ЕКГ або ехокардіограми.

Водночас, моніторинг рівню клозапіну в крові може допомогти точно підібрати дозу, тому його варто вимірювати за можливості.