Оцінювання повсякденного функціонування у пацієнтів з онкологічними захворюваннями: як це працює

Редактор ThePharmaMedia

Однією з поширених причин звернень для проходження оцінювання повсякденного функціонування стали онкологічні захворювання. Наразі експертні команди вже розглянули 6401 справу, коли пацієнти були направлені з діагнозами за кодами Cxx (злоякісні новоутворення) та Dxx (доброякісні, передракові стани).

У 762 випадках метою направлення було не встановлення інвалідності, а, наприклад, продовження тимчасової непрацездатності, реабілітації або оновлення індивідуальних рекомендацій.

Серед решти 5639 справ, в яких розглядалося питання інвалідності:

  • 32 особи отримали групу 1А;
  • 167 — групу 1Б;
  • 2119 — 2 групу;
  • 3106 — 3 групу;
  • 215 — інвалідність не встановлена (це 3,8%).

Встановлення інвалідності у новій системі базується не лише на діагнозі, а передусім на тому, як хвороба впливає на повсякденне функціонування людини. Це основний принцип оцінювання, що відрізняє реформовану модель від попередньої.

3 групу інвалідності встановлюють, якщо у людини є помірні обмеження повсякденного функціонування — складнощі з пересуванням, самообслуговуванням або спілкуванням. Людина при цьому може зберігати здатність до частини звичних справ або потребує періодичної допомоги в побуті.

2 групу інвалідності встановлюють, якщо у людини є виражені порушення у щонайменше одній сфері повсякденного життя. Це може бути значне зниження здатності до самообслуговування, потреба в щоденній сторонній допомозі, складнощі з пересуванням навіть удома чи обмеження у виконанні звичних дій.

Крім того, для людей з онкологічними захворюваннями з несприятливим прогнозом за рішенням команди інвалідність може бути встановлена одразу на 5 років, без потреби щорічного підтвердження.

У кожному конкретному випадку експертна команда враховує не тільки сам діагноз (наприклад, наявність онкопроцесу), а й:

  • тяжкість та наслідки лікування (операція, хіміотерапія, опромінення);
  • ступінь ураження життєво важливих органів;
  • доступ до реабілітації;
  • прогноз;
  • наявність супутніх захворювань.

Дуже важливо, щоб направлення на оцінювання було оформлено коректно й обґрунтовано. Це потрібно для того, аби експертна команда могла об’єктивно оцінити стан людини.

Лікар, який веде пацієнта (зазвичай це профільний спеціаліст), має описати не лише діагноз, а й те, як стан здоров’я впливає на повсякденне життя — здатність до пересування, самообслуговування, спілкування, адаптації. Якщо направлення заповнене формально або поверхово, команда може не мати повної картини для ухвалення рішення. 

Уся інформація щодо направлення, розгляду справи та рішення фіксується в електронній системі. Це означає, що кожен етап — від формування направлення до ухвалення рішення — є прозорим і простежуваним. Пацієнту не потрібно збирати й передавати паперові документи. Уся необхідна інформація зберігається в електронному вигляді і доступна для перевірки.

Рішення ухвалює експертна команда лікарів-практиків. Воно приймається колегіально, підписується кожним членом команди, зберігається в електронній системі і може бути оскаржене у встановленому порядку. 

Рішення експертної команди автоматично передається до Пенсійного фонду та органів соціального захисту. Це дозволяє призначати виплати, пільги та інші форми допомоги без додаткових заяв з боку пацієнта.