Паразитарна інфекція підвищує ризик розвитку раку шийки матки

Щоб краще зрозуміти вплив шистосомозу на тканини сечостатевої системи, інфекціоністи з Університету Цюриха проаналізували зразки тканин шийки матки від 20 жінок із інфекцією Schistosoma haematobium, які отримували лікування празиквантелом, і 19 жінок без цієї паразитарної інфекції. Зразки збиралися на початку дослідження та через 4–12 місяців після лікування празиквантелом. Аби виявити зв’язок між шистостоматозом і малігнізацією, автори роботи використовували методи РНК-секвенування та аналізу експресії генів.

Загалом було виявлено дев’ять генів, які по-різному експресувалися у жінок з інфекцією Schistosoma haematobium порівняно з тими, хто не мав цієї інфекції. З них дослідники виділили кілька молекулярних маркерів, безпосередньо пов’язаних із розвитком раку:

1. Протоонкоген BLK, який може сприяти утворенню пухлин;
2. CXCL4, регуляція якого знижується при ВПЛ-асоційованих пухлинах голови, шиї та шийки матки;
3. Довга міжгенна некодуюча білок РНК 2084, яка є прогностичним маркером при пухлинах голови, шиї та товстої кишки;
4. Ген NR1D1, експресія якого підвищується при раку сечового міхура;
5. Коактиватор АКТ сімейства TCL1, пов’язаний із Т-клітинними та В-клітинними лімфомами;
6. Трихогіалін — білок, кодований геном TCHH, який бере участь у формуванні кератинового комплексу та надмірно продукується при певних онкозахворюваннх.

Крім того, у жінок, які вилікувалися від шистосомозу, змінилася експресія 23 генів. Загалом між носіями Schistosoma haematobium і жінками, які ніколи не були інфіковані цим патогеном, відзначалася різниця в роботі 29 генів. Через 4–12 місяців після лікування у жінок, які позбулися паразита, спостерігалася «підвищена активність онкогенних шляхів, канцерогенних та запальних генів, а також пригнічення активності генів, які відповідають за цілість епітелію.

«У нас все ще мало розуміння впливу Schistosoma haematobium на слизову оболонку шийки матки, хоча ми добре обізнані про існування шистосомозу сечостатевої системи у жінок. Є дані, які показують, що клінічні ознаки генітального шистосомозу зберігаються у приблизно 70% жінок через 12 місяців після лікування. Нам потрібно буде з’ясувати, чи необхідно проводити додаткове лікування для повної елімінації патогену, і як ми можемо сприяти загоєнню слизової оболонки», — пояснили автори.

На думку авторів роботи, ці зміни можуть бути пов’язані з надмірним ангіогенезом, активацією процесів малігнізації та пригнічення апоптозу. На основі цих результатів дослідники дійшли висновку, що шистосомоз може підвищувати ризик розвитку раку шийки матки.