Залізні «плями» – потенційний біомаркер травми мозку

Автори нового дослідження виявили позитивну кореляцію між накопиченням заліза та частотою епізодів головного болю, а також кількістю легких черепно-мозкових травм (ЧМТ).

Ці висновки з’явилися після попередніх даних, згідно з якими пацієнти з накопиченням заліза в певних ділянках головного мозку не так добре реагують на фармкотерапію.

«Це дійсно важливо, і лікарі повинні про це знати. Якщо у вас є пацієнт, який не реагує на лікування, ви знаєте, на що звернути увагу», — заявляють неврологи з клініки Майо, Фенікс, штат Арізона, яакі проводили останнє дослідження на цю тему.

Дизайн дослідження

В їхнє дослідження включили 60 осіб з гострим посттравматичним головним болем, який виник внаслідок легкої ЧМТ. Майже половина з них отримали струс мозку внаслідок падіння, близько 30% постраждали в результаті ДТП і менша кількість — під час бійки.

Середня кількість легких ЧМТ протягом життя становила 2,4, середній час від останньої ЧМТ становив 25 днів, середній бал за шкалою SCAT становив 29. Більшість у часників скаржилися на мігрень, 14 — головний біль напруги. Середня частота головного болю становила 81%.

Дослідники зіставили цих пацієнтів із 60 контрольними без струсу мозку чи головного болю відповідного віку та статі.

Накопичення заліза в мозку як маркера нейротравми виявляли за допомогою МРТ.

Проблемні зони

Дослідники виявили, що група із посттравматичним головним болем мала значно вищий рівень накопичення заліза в кількох ділянках мозку – зокрема, в періакведуктальній сірій речовині, фронтальній корі, супрамаргінальній звивині – які є частиною так званої мережі болю, що загалом включає близько 63 областей головного мозку.

Також з’ясувалося, що пацієнти з мігренню, які мали підвищений рівень заліза в періакведуктальній сірій речовині, гірше реагували на лікування ботулотоксином. Попереднє дослідження, проведене цією ж командою, показало слабшу реакцію у таких пацієнтів на еренумаб — моноклональное антитіло проти білка CGRP.

Частота епізодів головного болю була пов’язана з накопиченням заліза в таких ділянках, як променистий венець, рухова зона кори головного мозку (двостороння скронева, права лобова), гіпокамп, сагітальне смугасте тіло та ліва частина мозочка.

При цьому, зі слів авторів, чим більше часу минуло з моменту струсу мозку — тим вища ймовірність того, що у людини акумулюється більше заліза в цих ділянках.

Однак зв’язку між накопиченням заліза та тяжкістю симптомів, вимірюваними балами SCAT, виявлено не було.