Нові вакцини проти поліомієліту мінімізують ризик проривних інфекцій

Сьогодні для захисту від поліомієліту застосовується жива атенуйована поліовірусна вакцина (Себіна, пероральна) або ж інактивована поліовірусна вакцина (Солка, що вводиться підшкірно).

Перша доступніша за другу, вона реплікується в кишечнику і викликає кращу імунну відповідь. Проте застосування пероральної поліовакцини несе ризик поліомієліту двох видів: асоційованого з вакциною (vaccine-associated) або вакцинного (vaccine derived). Це схожі, але різні явища.

Перша інфекція розвивається після генетичного видозміни ослабленого вірусу у кишечнику людини; ризик її розвитку корелює із дозою. Поліомієліт, асоційований з вакциною, не несе нишпорки спалахів — він небезпечний тільки для дитини. Другий варіант – коли атенуйований вірус за різних обставин повертає свої колишні сили та викликає інфекцію. Він епідемічно небезпечний, оскільки може циркулювати у навколишньому середовищі.

Поліовірус швидко еволюціонує, і це призводить до втрати послаблюючих його детермінант, і, як наслідок, виникнення вірулентних варіантів вакцинного походження. Циркуляція таких штамів у популяції з низьким охопленням вакцинації може призвести до подальшої еволюції вірусу з ризиком спалахів поліомієліту. Тому необхідність розробки нових вакцин не викликає сумнівів.

Нещодавно дослідники США отримали нові вакцинні штами поліовіруса, замінивши капсидну область відомих штамів вірусу. Нові штами, які набагато менш нейровірулентні, ніж штами в сучасних вакцинах, при цьому зберігають ті ж імуногенні властивості, необхідні для створення вакцин з підвищеною стабільністю та безпекою. На їх основі й були створені нові кандидати у вакцини, які вже успішно пройшли перевірку та випробування на тваринах.