Інтраназальні кортикостероїди помʼякшують втрату нюху при хронічному риносинусіті та COVID-19

Згідно з дослідженням, опублікованим у Allergy and Asthma Proceedings, щоб звести до мінімуму втрату нюхам, лікарям слід розглянути можливість призначення інтраназальних кортикостероїдів пацієнтам із хронічним риносинуситом, у яких також діагностовано COVID-19.

Як вважають дослідники зі Стамбульського університету, використання інтраназальних кортикостероїдів в цьому випадку не посилює клінічний перебіг COVID-19.

У дослідження взяв участь 71 доброволець (середній вік 39 років) із хронічним риносинуситом та COVID-19. До досліджуваної когорти увійшли 48 (67,6%) осіб з алергічним ринітом. Пацієнтів розділили на дві групи:

  1. у першій 21 учасник приймав при COVID-19 лише стандартні інтраназальні кортикостероїди
  2. у другій 24 пацієнти приймали антигістамінні препарати та/або антагоністи лейкотрієнових рецепторів.

Найпоширеніші симптоми, що спостерігалися в учасників до розвитку COVID-19: нежить (80,3%), закладеність носа (80,3%), сморкання (74,6%), чхання (73,2%) та виділення з носа (50,7%).

Під час COVID-19 найчастішими симптомами були стомлюваність (50,7%), зниження нюху та/або смаку (50,7%), кашель (39,4%), закладеність носа. (35,2%) та запаморочення (29,6%).

Дослідники заявили, що у всіх групах спостерігалося значне збільшення загального балу тесту оцінки результату хвороб носа та приносових пазух SNOT-22 під час COVID-19 порівняно з періодом до коронавірусу.

У пацієнтів, які приймали або лише антигістаміни, або тільки антагоністи лейкотрієнових рецепторів, відзначалося значне збільшення загальних фізичних симптомів. повʼязаних із хронічним риносинуситом під час COVID-19.

В той самий час, у першій групі не спостерігалося значного зниження нюху та/або порушень смаку під час COVID-19, хоча ці дисфункції виявлялися у пацієнтів з другої групи, які лікувалися лише одним препаратом.

Обидві групи мали подібну частоту симптомів, повʼязаних із COVID-19, за винятком зниження нюху та/або смаку.