Китайські вчені: препарат зі сколопендр та скорпіонів оптимізує результати лікування інфаркту

За словами китайських лікарів, засіб традиційної китайської медицини, що застосовується на додаток до основної терапії, покращував кардіоваскулярні результати у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST.

Складний препарат тонгсинлуо, що застосовується в комплексі з лікуванням за протоколом (GDMT — guideline-directed medical therapy), покращив серцево-судинні результати через 30 днів і 1 рік порівняно з плацебо після реваскуляризації без надмірного ризику кровотечі.

ʼПопри оптимізовану медикаментозну терапію, пацієнти з інфарктом з підйомом сегмента ST, як і раніше, стикаються з високим ризиком госпітальної смертності та судинних ушкоджень, для яких поки не розроблено лікуванняʼ, — заявили кардіологи з Китайської академії медичних наук, які представили свої дані щодо препарату на наукових сесіях Американської кардіологічної асоціації

Тонг-син-луо (TXL) — багатокомпонентний препарат традиційної китайської медицини, офіційно затверджений у Китаї як засіб лікування стенокардії та інсульту з 1996 року. Ці ліки складаються з декількох рослин (коренів женьшеню та півонії, кори білого сандала), а також компонентів тваринного походження: сколопендр, скорпіонів та інших комах, пʼявок тощо.

У новому дослідженні китайські лікарі перевірили кардіопротекорну дію TXL у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда. Альтернативний засіб використовували як доповнення до медикаментозної терапії, що призначається відповідно до рекомендацій, у вибірці з 3777 дорослих, госпіталізованих з інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. У цьому випробуванні TXL порівнювався з плацебо і використовувався у дозі 2,08 г (вісім капсул), яку після реваскуляризації знизили до 1,04 г. Пацієнти приймали TXL протягом 12 місяців.

Через 30 днів автори відзначили у групі TXL нижчу частоту серйозних несприятливих кардіо- та цереброваскулярних подій (3,39% проти 5,42% порівняно з плацебо). За їхніми словами, ці результати залишалися значними протягом 1 року після інфаркту. У той же час дослідники не повідомили про суттєві відмінності під час аналізу різних підгруп.