У фокусі сифіліс, гонорея та інші ІПСШ: як захиститися

Про ситуацію в Україні, а також сучасні виклики діагностики, скринінгу та профілактики ІПСШ, говоримо з лікарем-урологом, андрологом вищої категорії Олександром Івановичем МАНЖУРОЮ.

Гонорея та сифіліс у Європі досягли рекордного рівня – чому?

За даними Європейського центру з профілактики та контролю захворювань (ECDC), у 2023–2024 роках країни Європи зафіксували суттєве зростання захворюваності на сифіліс, гонорею та хламідійну інфекцію. У чому причина такого зростання?

– Щодо випадків сифілісу, їхня кількість зросла не лише у Європі, американські лікарі також повідомляють про таку тенденцію.

Однією з причин може бути так званий «пандемічний провал» у тестуванні – виявленні цих інфекцій. Адже протягом декількох років пандемії COVID-19 доступ до тестування був обмежений, а багато пацієнтів відкладали звернення до лікарів.

Крім того, варто розуміти, що зростання статистики не завжди означає пропорційне зростання реальної захворюваності. Частково це може бути повʼязано з покращенням діагностики. За останні роки значно розширилися можливості лабораторного тестування, зокрема ПЛР-діагностики, що дозволяє виявляти більше випадків інфекцій, які раніше залишалися непоміченими.

Іншим фактором може бути зміна сексуальної поведінки населення.

Європейські фахівці звертають увагу на збільшення кількості статевих партнерів, недостатнє використання барʼєрних методів контрацепції та зниження настороженості щодо ІПСШ порівняно з періодом, коли значна увага була прикута до ВІЛ-інфекції.

Для України додатковим чинником можуть бути масштабні міграційні процеси, спричинені війною. Мільйони людей змінили місце проживання, сформували нові соціальні та особисті контакти, що потенційно впливає на епідеміологію інфекцій, які передаються статевим шляхом.

Однак важливо підкреслити: оцінювати ситуацію необхідно на основі офіційних епідеміологічних даних, а не лише клінічних спостережень окремих лікарів.

Які ІПСШ сьогодні лідирують в Україні?

– Повноцінної актуальної державної статистики щодо всіх ІПСШ наразі бракує, проте у клінічній практиці найчастіше доводиться мати справу з хламідійною інфекцією, трихомоніазом, гонореєю, сифілісом та папіломавірусною інфекцією.

Якщо орієнтуватися на європейські тенденції, саме хламідіоз залишається найпоширенішою бактеріальною ІПСШ. Водночас найбільш стрімке зростання останніми роками демонструють гонорея та сифіліс.

У практиці лікаря трапляються випадки латентного сифілісу, який виявляється випадково під час обстеження перед оперативними втручаннями, вагітністю або проходженням військово-лікарських комісій.

Які інфекції є найбільш підступними щодо перебігу та наслідків?

– Насправді майже будь-яка ІПСШ може тривалий час перебігати безсимптомно. Саме тому пацієнти часто звертаються вже на етапі розвитку ускладнень.

Особливо це стосується:

Хламідійної інфекції. Вона часто не викликає виражених симптомів ні у жінок, ні у чоловіків. Але може призводити до хронічного запалення органів малого таза, безпліддя, позаматкової вагітності.

Сифілісу. Після первинної стадії хвороба може переходити у латентну форму й роками не проявлятися клінічно. При цьому інфекція продовжує впливати на організм і згодом може призвести до тяжких уражень нервової системи та внутрішніх органів.

Трихомоніазу. Його нерідко недооцінюють, хоча інфекція може тривало зберігатися в організмі та підтримувати хронічний запальний процес. У літературі описано також вертикальну передачу інфекції від матері до дитини під час пологів.

Наскільки актуальною сьогодні залишається проблема коінфекцій?

– Дуже актуальною. У клінічній практиці ізольовані інфекції зустрічаються рідше, ніж змішані. Саме тому при виявленні однієї ІПСШ необхідно ретельно обстежувати пацієнта на інші можливі інфекції.

Наприклад, пацієнт з позитивним тестом на хламідіоз або гонорею потребує комплексного обстеження на сифіліс, ВІЛ, вірусні гепатити та інші інфекції залежно від клінічної ситуації та факторів ризику.

Сучасні міжнародні рекомендації наголошують саме на синдромному та комплексному підході до ведення таких пацієнтів.

Ви згадували про регулярні обстеження та скринінг – як це має відбуватися?

– Для більшості сексуально активних людей доцільно проходити профілактичний огляд щонайменше раз на рік. Частота може бути більшою для осіб із підвищеним ризиком інфікування.

Підставами для обов’язкового позапланового обстеження є:

• новий статевий партнер;
• незахищений статевий контакт;
• розрив презерватива;
• поява будь-яких симптомів з боку сечостатевої системи;
• виявлення ІПСШ у партнера.

Де сьогодні можна пройти тестування на ІПСШ?

– В Україні доступні як державні, так і приватні варіанти обстеження.

Залежно від ситуації пацієнту можуть бути рекомендовані:

• консультація дерматовенеролога;
• консультація уролога або гінеколога;
• тестування у центрах профілактики та боротьби з ВІЛ;
• лабораторна діагностика у приватних мережах;
• обстеження у спеціалізованих дерматовенерологічних закладах.

При планових оперативних втручаннях обов’язково виконують скринінг на ВІЛ, сифіліс та вірусні гепатити.

Особливо важливо забезпечити доступність тестування для груп ризику та зберігати конфіденційність пацієнтів.

Чи можуть анонімні тестування допомогти покращити ситуацію?

– Так, безумовно. Досвід багатьох країн показує, що анонімне та конфіденційне тестування підвищує готовність людей звертатися по допомогу.

Особливо це стосується тестування на ВІЛ та сифіліс, де страх стигматизації досі залишається суттєвим барʼєром.

Чи велику роль у профілактиці ІПСШ може відігравати сексуальна освіта?

– На мою думку, – одну з ключових. Навіть найсучасніші методи діагностики не можуть повністю компенсувати брак знань про безпечну сексуальну поведінку.

Сексуальна освіта має включати інформацію про:

• використання презервативів;
• ризики незахищених контактів;
• важливість дотримання гігієни у випадку незахищеного статевого контакту або пошкодження презервативу
• необхідність регулярного тестування;
• вакцинацію проти вірусу папіломи людини;
• відповідальне ставлення до власного здоровʼя та здоровʼя партнера.

Окремої уваги заслуговує вакцинація проти ВПЛ. Найвищу ефективність вона демонструє до початку статевого життя, проте може бути корисною й пізніше.

Отже, зростання захворюваності на ІПСШ у Європі та світі є серйозним сигналом для системи охорони здоровʼя. Водночас сучасні можливості діагностики дозволяють виявляти інфекції значно раніше, ніж це було ще десять років тому.

Для лікарів важливо памʼятати про високу частку безсимптомних форм, необхідність активного скринінгу та пошуку коінфекцій.

Фармацевти також могли б зробити свій внесок, нагадуючи про профілактику, тестування та необхідність своєчасного звернення до фахівця.

Адже головна небезпека ІПСШ полягає не лише у самій інфекції, а й у тому, що багато з них роками можуть залишатися непоміченими. А саме раннє виявлення сьогодні залишається найефективнішим інструментом боротьби з ними.

Адже, як бачимо, поки ми обговорюємо нові віруси та пандемічні загрози, сифіліс, гонорея та хламідіоз тихо повертаються до переліку найактуальніших інфекційних проблем.