Хронічний кашель: що стоїть за тривалими симптомами 

Про те як визначити хронічний кашель, підтвердити його об’єктивними даними досліджень та лікувати, залежно від етіології, ThePharmaMedia розповіла д.мед.н., провідний науковий співробітник відділення інтерстиціальних захворювань легень ДУ «Національний науковий центр пульмонології, фтизіатрії та алергології імені ФГ Яновського НАМН України» Євгенія Олександрівна МЕРЕНКОВА.

Хронічний кашель: критерії визначення та причини

Що, крім слів пацієнта, допоможе встановити факт хронічного процесу?

- За визначенням, хронічний кашель – це кашель, що триває понад 8 тижнів.

Ще розрізняють гострий кашель – до 3 тижнів та підгострий кашель – від 3 до 8 тижнів.

Сенс цього розподілу у тому, щоб наголосити на необхідності у кожному конкретному випадку шукати істинну причину кашлю замість автоматично трактувати цей симптом як «залишкові явища ГРВІ». Сьогодні навіть йдеться про певні зміни у міжнародній класифікації хвороб – зокрема, заміна терміну «хронічний бронхіт» на «хронічний кашель». Адже причин виникнення хронічного кашлю дуже багато.

Які найпоширеніші причини хронічного кашлю?

- Загалом експерти нарахували понад 36 причин кашлю. До першої трійки за поширеністю належать:

1. Кашльовий синдром верхніх дихальних шляхів, ВДШ (раніше – синдром постназального затікання);

2. Застосування інгібіторів АПФ;

3. Бронхіальна астма.

Але не слід забувати й про інші доволі часті причини хронічного кашлю – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ),неасматичний еозинофільний бронхіт, куріння та екологічні тригери.

Менш поширеними причинами хронічного кашлю є бронхоектази (бронхоектопічна хвороба), хронічне обструктивне захворювання легень, постінфекційний кашель (постінфекційний бронхоспазм) та кашлюк (як у дітей, так і у дорослих).

Треба брати до уваги й такі доволі поширені причини хронічного кашлю як: онкологічні хвороби; ідіопатичний легеневий фіброз (ІЛФ); саркоїдоз; пневмонія, що повільно розсмоктується (раніше – хронічна пневмонія): на рентген-контролі через місяць бачимо вогнище запалення; туберкульоз; дивертикул Ценкера; аневризма грудного відділу; гіперсенсетивний пневмоніт; стороннє тіло; бронхеоліт; рецедивна аспірація; тропічна легенева еозинофілія, викликана збудником філяріозу і, зрештою, психогенний кашель (зараз, на жаль, набуває актуальності).

Діагностика хронічного кашлю

Які «Червоні прапорці» повинні занепокоїти лікаря?

- Лихоманка, нічне інтенсивне потовиділення,

- втрата ваги,

- задишка,

- кровохаркання,

- патологія на ROГП (КТ ОГК, ФБС),

- лімфаденопатія.

NB! У діагностиці при хронічному кашлі найважливішими є два дослідження:

• рентгенографія органів грудної порожнини,
• спірометрія.

Лікування хронічного кашлю

Як лікувати хронічний кашель залежно від його причини?

Кашльовий синдром ВДШ: деконгестант (судинозвужувальний ЛЗ) + антигістамінний ЛЗ першого покоління + інтраназальні кортикостероїди + промивання носа (сольовий розчин, назальні антигістамінні).

При такому комплексному лікуванні клінічне покращення у т.ч. кашлю можна очікувати протягом кількох днів або до 4 тижнів.

Бронхіальна астма (БА) – це не лише напади задухи, іноді її перебіг супроводжується нападами сухого кашлю. Найпоширенішими симптомами БА є: кашель, задишка, скутість у грудній клітці, сухі хрипи.

Але пам’ятаймо, що для БА характерна варіабельність респіраторних симптомів у часі та за інтенсивністю. Наприклад, характерним є:

- погіршення симптомів вночі та зранку;

- посилення кашлю під час сміху, фізичних навантажень, через холодне повітря та алергени;

- поява або посилення кашлю на тлі вірусних інфекцій.

Неастматичний еозинофільний бронхіт, який легко відрізнити від БА за тестом з бронходилятатором – він буде негативним.

Натомість будемо спостерігати:

- еозинофілію (при мікроскопії мокротиння),

- FeNO > 25ppb (дуже чутливий показник реакції на алергічне запалення у бронхах),

- позитивна реакція на інгаляційні кортикостероїди,

- негативна реакція на інгаляційні бронходилятатори.

Отже як терапія ex juvantibus доцільно застосувати інгаляційні кортикостероїди.

Коли причина – інгібітори АПФ. На тлі лікування артеріальної гіпертензії інгібіторами АПФ у 5-35% пацієнтів (частіше жіночої статі) протягом декількох годин або місяців після приймання першої дози з’являється кашель. Він зникає протягом одного тижня – трьох місяців після скасування/заміни препарату.

Кашель спричинений ГЕРХ проявляється: печією, дисфагією, під час говоріння, підйому з ліжка або їди. Такі пацієнти, як правило, мають надмірну вагу або ожиріння.

Лікування після підтвердження діагнозу за допомогою:

- ФГДС (у пацієнтів з тривожними симптомами: шлунково-кишковими кровотечами, немотивованою втратою маси тіла тощо, а також пацієнтів з високим ризиком розвитку стравоходу Барретта);

- pH-метрії або pH-імпедансометрії (у випадках коли ендоскопія не може підтвердити/скасувати ГЕРХ).

Терапія: ІПП 1 раз/день до їди, протягом 8 тижнів.

- Якщо після 8 тижнів симптоми ГЕРХ не зменшилися, рекомендовано провести діагностичну ендоскопію.

Загальний алгоритм лікування хронічного кашлю

Резюме

Отже, сиропом хронічний кашель не вилікуєш. Натомість для правильної діагностики та ефективного лікування необхідні клінічне мислення, знання сучасних алгоритмів лікування – без поліпрагмазії та ризиків антибіотикорезистентності, а нерідко й командна робота лікарів різних спеціалізацій.