Скринінг рівня вітаміну D: що радять ендокринологи

Американське Товариство ендокринологів розробило настанову, що рекомендує обмежити рутинне тестування рівня вітаміну D у здорових людей і переглянути підходи до використання його добавок.

4 групи: кому потрібні добавки з вітаміном D

Настанови визначають чотири групи, для яких може бути корисним щоденний прийом вітаміну D у дозах, що перевищують рекомендації Національної академії медицини (NAM) від 2011 року (600 МО/день для осіб віком 1–70 років і 800 МО/день для тих, хто старше 70):

1. Діти від 1 до 18 років, оскільки вітамін D допомагає запобігти розвитку рахіту та знижує ризик респіраторних інфекцій.
2. Вагітні: добавки з цим нутрієнтом зменшують імовірність ускладнень для матері, плода чи новонародженого.
3. Люди старше 75 років, у яких вітамін D сприяє зниженню ризику смертності.
4. Особи з переддіабетом: додатковий прийом вітаміну D може зменшити ймовірність розвитку діабету 2 типу.

Хоча точна оптимальна доза для цих груп все ще залишається невизначеною, рекомендації спираються на діапазони доз, використані в дослідженнях, які підтверджують їхню ефективність. Важливо для стабільного ефекту: добавки слід приймати щодня, а не епізодично.

Чому нові настанови не рекомендують зайві дози та тестування

Представлені на щорічній зустрічі Товариства ендокринологів влітку минулого року та опубліковані в Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism рекомендації американських спеціалістів уточнюють, кому справді потрібен додатковий вітамін D і чому скринінг його рівня може бути зайвим.

Для більшості здорових дорослих до 75 років настанови радять дотримуватися рекомендованої NAM добової норми (600–800 МО) і уникати рутинного вимірювання рівня 25-гідроксивітаміну D у крові. Це стосується навіть людей з ожирінням, якщо для таких пацієнтів немає персональних медичних показань.

З іншого боку, брак даних із масштабних випробувань і фокус лише на здорових людях залишають без відповідей питання про складні клінічні випадки.

Як пояснив Medscape Medical News автор настанови доктор Анастасіос Піттас, професор медицини Школи медицини Університету Тафтса (США), «ця настанова стосується здорових людей, і немає чітких показань для застосування вітаміну D при патологіях, наприклад у людей з вже встановленим остеопорозом – ця настанова їх не стосується».

Піттас також зізнався, що не існує єдиної відповіді щодо ролі вітаміну D у здорових та хворих, хоча «це те, що люди часто хочуть знати».

«Є багато питань, і ми не можемо відповісти на всі», — визнав науковець.

Його підтримала Марі Демай, професор Гарвардської медичної школи та голова комісії, яка зазначила, що брак валідних даних, отриманих з рандомізованих клінічних досліджень, ускладнює визначення «ідеальних» доз і рівнів вітаміну D для профілактики тих чи інших хвороб.

«Нам бракує широкомасштабних досліджень і біомаркерів, які б дозволили передбачити розвиток захворювань заздалегідь», — говорить вона.

Чому скринінг рівня вітаміну D викликає сумніви? Передусім медичні працівники наголошують на тому, що рутинне тестування рівня вітаміну D часто створює більше проблем, ніж вирішує. Коли лікарі отримують результати аналізу, вони змушені інтерпретувати їх, але чітких критеріїв для цього немає. Це ускладнює прийняття клінічних рішень. Само собою, рутинний скринінг не покращує якість життя та, ймовірно, не потрібен для жодної вікової групи без конкретних показань.

Критика та обмеження рекомендацій

Попри ґрунтовність, настанови Товариства ендокринології не обійшлися без критики. В першу чергу практикуючі лікарі висловили розчарування тим, що ці рекомендації зосереджені лише на здорових людях і не дають чітких вказівок для ведення пацієнтів з хронічними захворюваннями, такими, як розсіяний склероз, ревматоїдний артрит або ж остеопороз. Водночас клініцистам критично бракує практичних порад для ведення таких складних випадків. Суміжне питання, яке порушили учасники обговорень, стосується осіб з остеопорозом або остеопенією – ця численна група пацієнтів потребує конкретних рекомендацій, яких у документі немає.

Окрім того, критики вказують на недостатню увагу розробників настанови до альтернативних методів оцінки статусу вітаміну D. Наприклад, вимірювання рівня 25-гідроксивітаміну D не враховує індивідуальні відмінності в рівнях білка, що зв’язує вітамін D, подібно до того, як вимірювання загального тироксину в ендокринології поступилося місцем оцінці вільного тироксину. На думку фахівців, розгляд таких підходів міг би покращити розуміння статусу вітаміну D.

Щоправда, рекомендації чітко визнають обмеженість доказової бази, спираються на нові дані та пропонують раціональний підхід до уникнення непотрібного скринінгу й надмірного використання дієтичних добавок.

Та все ж публікація оновленої настанови – крок в бік раціональної медицини, який допомагає лікарям уникнути гіпердіагностики, але водночас нагадує про потребу подальшого вивчення складних клінічних сценаріїв.