Ліки під обстрілами: як прифронтові області України забезпечують населення медикаментами

Повномасштабна війна зробила доступ до лікарських засобів у прифронтових регіонах не лише питанням логістики, а й індикатором здатності держави утримувати базові соціальні функції в умовах війни. 

Зокрема, Запорізька, Миколаївська та Харківська області — серед тих, де система забезпечення ліками працює фактично «на межі»: між нормативною моделлю охорони здоров’я і реаліями фронту, евакуацій та постійних обстрілів.

Відповіді обласних військових адміністрацій на запити The Pharma Media дозволяють побачити реальну картину — з цифрами, винятками, застереженнями та сигналами про системні слабкі місця.

Запорізька область: класична система працює не скрізь

У відповіді Запорізької ОВА констатується, що в області працюють усі аптеки та аптечні пункти, які мають відповідні ліцензії. Водночас адміністрація зазначає, що кількість аптек постійно змінюється залежно від безпекової ситуації.

Окрім того, на сьогодні в області працює 3 мобільних аптечних пункти, а саме ПрАТ «Аптеки Запоріжжя», ТОВ «Роджерс», КП «Аптека «Сімейний лікар», маршрути яких охоплюють 43 населених пункти. Та навіть мобільна модель має «червоні зони». Наприклад, в Оріхівській громаді, яка перебуває в зоні активних бойових дій, мобільні аптеки взагалі не працюють.  Тож забезпечення ліками тут покладено на альтернативні механізми — програму «Укрпошта. Ліки», благодійні фонди та медичних працівників. 

У Преображенській сільській територіальній громаді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» забезпечений лікарськими засобами відповідно до потреб населення, їх наявність є достатньою для надання медичної допомоги. Забезпечення здійснюється через медичних працівників громади, МАПи  на території обслуговування відсутні. 

У громадах, де стаціонарні аптеки функціонують нестабільно або відсутні,   у населених пунктах та закладах охорони здоров’я працюють мобільні бригади БО «Альянс», «Лікарі світу», «Запорізька обласна організація Товариства Червоного Хреста», які забезпечують населення лікарськими препаратами різних груп. Медичні працівники, які обслуговують населення, надають хворим життєво-необхідні лікарські засоби, як вдома, так і на амбулаторному прийомі.

 На території області працюють місцеві програми відшкодування вартості лікарських засобів пільговим категоріям населення за окремими захворюванням. Водночас періодично виникає питання відсутності деяких лікарських засобів за торговими назвами, через відсутність останніх у дистриб’юторів фармацевтичного ринку.

Висновок - ключовими факторами стабільності роботи аптечних мереж у прифронтових районах є безпекова ситуація та логістика.. 

Миколаївська область: ставка на комунальні аптеки і додаткові механізми

Миколаївщина демонструє іншу логіку — відновлення доступу до ліків через посилення комунальної аптечної мережі. Після різкого падіння кількості таких аптек у 2022–2023 роках область поступово нарощувала присутність КП «Фармація». До 2026 року кількість аптечних закладів у його структурі зросла більше ніж втричі порівняно з 2023 роком.

Найболючішим питанням у прифронтових громадах області є проблеми з доступністю препаратів для онкохворих та ліків екстреної терапії. Це ті категорії, де будь-яка затримка або відсутність препарату є критичною.

Щоб частково компенсувати відсутність або нестабільність роботи  аптек, область застосовує механізм договорів між КП «Фармація» та персоналом первинної ланки надання медичної допомоги ( амбулаторії, пункти здоров’я). Такий «ручний режим» дозволяє підвищити рівень доступу населення до ліків. Так, у 2022 році не було укладено жодного такого договору, у 2024 році – 37, станом на початок 2026 року - вже 45. Водночас ОВА відзначає, що в області відновлено робот у 18 аптек та аптечних пунктів.  

Паралельно в Миколаївській області працюють дві мобільні аптеки, які обслуговують 24 населені пункти, зокрема на деокупованих територіях. Крім того, за останні роки суттєво зросло фінансування місцевих програм відшкодування вартості лікарських засобів. Якщо у 2023 році на ці потреби було спрямовано 549 тис. грн, то у 2024 році обсяг фінансування зріс до 708,8 тис. грн. У 2025 році сума відшкодувань склала вже 2,94 млн грн, а станом на 2026 рік підписано договорів на загальну суму 3,59 млн грн.

Водночас ОВА вказує на наявні  фактори ризику стабільної роботи аптек у прифронтових громадах: безпека, кадровий дефіцит, логістика і економічна доцільність. 

Харківська область: класична модель як частина гібридної системи

Харківщина має найбільш розгалужену модель серед трьох областей. Майже 180 аптечних закладів, понад 110 місць відпуску ліків, три мобільні аптечні пункти, які охоплюють 187 населених пунктів 20 громад - виключно у сільській місцевості, та на деокупованих і прифронтових територіях , де тимчасово відсутні стаціонарні аптечні заклади.

Тобто доступність ліків тут також залежить від щоденної військової реальності.

Позитивним елементом є інтеграція програми «Доступні ліки» та проєкту «Укрпошта. Ліки», що дозволяє пацієнтам отримувати життєво необхідні препарати навіть за відсутності аптеки поблизу. Водночас це ще раз підкреслює: класична аптечна модель у прифронтових умовах працює лише як частина гібридної системи.

Що це означає для пацієнта

Для мешканця прифронтової громади доступ до ліків сьогодні не є гарантованим сервісом — це змінна величина, яка залежить від безпеки, логістики та наявності людського ресурсу.

Для хронічних хворих це означає постійний ризик переривання терапії, для  пацієнтів з ургентними станами — загрозу життю.

Відповіді обласних військових адміністрацій демонструють: система забезпечення ліками в прифронтових регіонах України функціонує, але перебуває у стані постійної напруги. Вона не зруйнована, однак і не є стабільною в класичному розумінні. Доступ до медикаментів більше залежить від безпекової ситуації, гнучкості місцевої влади та наявності гуманітарної підтримки.

Мобільні аптеки, програми доставки та комунальні мережі фактично стали елементами кризового управління. І допоки війна триває, забезпечення ліками в прифронтових громадах залишатиметься питанням не лише медицини, а й витривалості всієї системи — від державних інституцій до конкретного лікаря або фармацевта, який працює під обстрілами.