Виявляється, надлишок жирових відкладень у ділянці живота безпосередньо повʼязаний із прискоренням біологічного старіння.
Для оцінки темпів старіння дослідники з Пекінського університету в Китаї обробили дані масштабної вибірки дорослих віком від 30 до 79 років, які на початку спостереження не мали серцево-судинних патологій. Науковці розробили та проаналізували три типи «біологічних годинників»: MetaboAge, KDM-BA та DNAm PhenoAgeю Звʼязок між показником співвідношення талії до стегон (з коригуванням на ІМТ та без нього) та біологічним старінням вивчався як за допомогою стандартних обсерваційних моделей, так і методом Менделівської рандомізації.
Як визначили дослідники, всі три типи біологічних годинників зафіксували прискорені темпи старіння у людей із високим співвідношенням обʼєму талії до стегон (абдомінальне ожиріння). Генетичний аналіз підтвердив потенційний причинно-наслідковий звʼязок між цими факторами. Це прискорення, своєю чергою, прогнозує значне підвищення ризику розвитку серцево-судинних захворювань, смертності та старечої астенії. При цьому, за словами авторів, саме метаболічне старіння пояснює більшість цих негативних взаємозвʼязків.
Отримані результати вказують на те, що у дослідженнях феномену старіння вкрай важливо враховувати саме розподіл жирової тканини в організмі, а не лише загальну вагу. З іншого боку, втручання, спрямовані безпосередньо на метаболічні процеси або на самі механізми біологічного старіння, можуть допомогти сповільнити патологічні процесу в людей з абдомінальним ожирінням, а також стати ефективною додатковою стратегією до традиційного контролю ваги чи модифікації способу життя.