Парацетамол та ібупрофен — найпоширеніші засоби для зниження температури та знеболення у дітей першого року життя. Втім, батьки й лікарі часто вагаються у виборі між цими препаратами через побоювання щодо можливих побічних ефектів. Нове дослідження, опубліковане в журналі The Lancet Child & Adolescent Health, дає відповідь на це питання.
Команда науковців з Оклендського університету (Нова Зеландія) провела рандомізоване контрольоване дослідження за участю майже 4000 немовлят. Дітей віком до 8 тижнів випадковим чином розподілили на дві групи: одна отримувала протягом першого року життя парацетамол (1985 дітей), інша — ібупрофен (1923 дитини) з приводу лихоманки чи болю.
Дозування підбирали відповідно до віку. Парацетамол призначали по 15 мг/кг кожні 6 годин для малюків до 1 місяця та кожні 4 години для старших дітей. Ібупрофен застосовували по 5 мг/кг кожні 6 годин для дітей до 3 місяців та 10 мг/кг кожні 6 годин для старших.
Батьки надавали інформацію про застосування ліків, випадки задишки, візити до лікарні та побічні реакції через 1, 3, 6, 9 та 12 місяців.
Дослідників насамперед цікавило, чи впливає вибір препарату на ризик розвитку екземи та бронхіоліту — захворювань, які раніше асоціювалися з застосуванням парацетамолу в ранньому дитинстві. Проте вони не виявили істотної різниці між препаратами. Екзема розвинулася у 16,2% дітей із групи парацетамолу та 15,4% із групи ібупрофену (різниця 0,8%). Бронхіоліт діагностували у 4,9% та 4,3% дітей відповідно. Цікаво, що діти з групи парацетамолу рідше потребували призначення препаратів для лікування екземи (скориговане відношення шансів 0,85).
Серйозні небажані явища відзначалися рідко й не були повʼязані з досліджуваними препаратами: 0,4% у групі парацетамолу та 0,5% у групі ібупрофену. Загалом зафіксовано 406 госпіталізацій через побічні реакції в групі парацетамолу та 422 — у групі ібупрофену.
«Ці результати свідчать, що для лікування болю чи гарячки в немовлят можна застосовувати як парацетамол, так і ібупрофен», — підсумовують автори.
Варто зазначити, що дослідження мало певні обмеження. Через різні дозування та інтервали прийому засліплення було неможливим. Відсутність групи плацебо не дала змоги оцінити незалежні ефекти ібупрофену. Крім того, частина учасників отримувала альтернативний препарат: 16,5% дітей із групи парацетамолу хоча б раз приймали ібупрофен, а 41,3% дітей із групи ібупрофену — парацетамол.