Бета-блокатори після інфаркту міокарда: марні для пацієнтів зі збереженою фракцією викиду

Фахівці з Національного центру серцево-судинних досліджень у Мадриді (Іспанія) провели мета-аналіз п’яти рандомізованих досліджень (REBOOT, REDUCE-AMI, BETAMI, DANBLOCK і CAPITAL-RCT) з сукупною участю 17 801 пацієнта із нещодавнім інфарктом міокарда, без інших показань до бета-блокаторів та з ФВЛШ ≥ 50 %. Учасників розподілили до двох груп: терапії бета-блокаторами або без них. Загалом бета-блокатори отримували 49,6% пацієнтів. Медіана спостереження склала 3,6 року.

Майже через чотири роки частота смерті від будь-якої причини, повторний інфаркт міокарда чи серцева недостатність була однаковою в обох групах: 8,1% проти 8,3%.

Автори аналізу нагадали про дію бета-блокаторів після інфаркту міокарда: зменшення злоякісних аритмій, запобігання ремоделюванню шлуночка та антиангінальний ефект.

«У пацієнтів зі збереженою фракцією викиду (за визначенням — з невеликим розміром рубця) ризик злоякісних аритмій і несприятливого ремоделювання дуже низький. До того ж, завдяки сучасним стандартам — повній реваскуляризації — потреба в антиангінальному ефекті бета-блокаторів мінімальна. Тому не дивно, що в сучасних випробуваннях клінічно значущої користі в цій популяції не виявлено», — пояснили дослідники.

На їхню думку, це ставить під серйозний сумнів доцільність призначення бета-блокаторів пацієнтам зі збереженою ФВЛШ.

«Усі наявні рандомізовані дослідження проводилися ще до ери реперфузії, до рутинного інвазивного втручання, до повної реваскуляризації та широкого застосування подвійної терапії антиагрегантами та статинів. У ранніх випробуваннях 1980-х років бета-блокатори показували користь переважно за рахунок зменшення злоякісних аритмій та прогресування до серцевої недостатності. Але в сучасній практиці частота злоякісних аритмій і серцевої недостатності у пацієнтів зі збереженою фракцією викиду дуже низька», — вважають іспанські фахівці.

З ними, схоже, згодні спікери Medscape Medical News. Доктор Суніл Рао з Нью-Йоркського університету зазначив у коментарі ресурсу, що в наш час роль бета-блокаторів у пацієнтів із нормальною ФВЛШ, ймовірно, обмежена.

«Проте це не стосується пацієнтів з іншими показаннями до бета-блокаторів — низькою фракцією викиду, фібриляцією передсердь чи гіпертензією. І не стосується гострої фази інфаркту міокарда, коли пацієнт має гіпертензію та тахікардію — там бета-блокатори корисна», — наголосив Рао.

За словами Рао, результати останнього мета-аналізу, ймовірно, суттєво вплинуть на клінічну практику.

«Такі пацієнти приймають багато ліків, і дуже добре, якщо ми можемо прибрати ті, що мають мало користі чи не мають її взагалі. Та важливо пам’ятати: бета-блокатори необхідні пацієнтам зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка, і результати цього мета-аналізу до них не застосовуються», — додав лікар.