Міноборони оновлює Воєнно-медичну доктрину: головний акцент — бойова медицина

Бойова медицина — у центрі оновленої доктрини

Як повідомив тимчасово виконуючий обов’язки директора Департаменту охорони здоров’я МОУ майор медичної служби Дмитро Самофалов, чинна доктрина здебільшого відповідала умовам мирного часу, тоді як нова — орієнтована на бойову медицину.

«На відміну від чинної доктрини, яка більше відповідає реаліям мирного часу, оновлений документ ставить у центр бойову медицину, як відповідь на виклики воєнного часу. При цьому військова медицина продовжуватиме розвиватися на принципах єдиного медичного простору та тісної взаємодії з цивільною ланкою системи охорони здоров’я», — зазначив Самофалов.

Структурні зміни та новий розподіл повноважень

Ключовим нововведенням проєкту є чітке розмежування функцій між Міноборони, Генеральним штабом ЗСУ, Командуванням Медичних сил, Міністерством охорони здоров’я та іншими державними органами. Це дозволить усунути дублювання функцій і підвищити керованість системи.

Документом передбачено створення Центрального військово-медичного управління (ЦВМУ) у складі Генерального штабу ЗСУ.

ЦВМУ координуватиме діяльність усієї системи військової медицини, тоді як Департамент охорони здоров’я МОУ відповідатиме за стратегічне планування, а Командування Медичних сил — за госпітальну допомогу військовослужбовцям.

Фокус — на безпеці медиків і плануванні операцій

Вперше в історії Воєнно-медичної доктрини особливу увагу приділено ролі медичних працівників — їх безпеці, статусу та місцю у структурі військової медицини.

Крім того, документ визнає медичне планування невід’ємною частиною військових операцій на всіх рівнях. Участь медичних фахівців у плануванні та забезпеченні діяльності підрозділів тепер є обов’язковою.

Також у доктрині чітко визначено елементи системи військової медицини — за видами допомоги (екстрена, первинна, спеціалізована, паліативна, реабілітаційна), етапами надання (тактична догоспітальна, догоспітальна, госпітальна) та рівнями — R1–R4.

Затвердження документа дозволить усунути прогалини в чинній нормативно-правовій базі, чітко визначити повноваження кожного суб’єкта системи військової медицини та підвищити якість надання медичної допомоги військовим у бойових умовах.