Продроми розсіяного склерозу: хвороба дає нам підказки за роки до встановлення діагнозу

Співробітники Вольфсонівського інституту популяційного здоров’я (Велика Британія) провели ретроспективне дослідження з використанням даних Clinical Practice Research Datalink, яке включало інформацію про понад 15 000 дорослих з РС (середній вік 45 років; 70% жінок) та понад 81 000 контрольних осіб.

Продромальні симптоми розподілили на неврологічні, автономні, когнітивні, психіатричні або больові. Дані щодо статі, етнічності, рівня депривації, місця проживання (місто \ село) аналізувалися в інтервалах 0–2 роки, 2–5 років та 5–10 років перед датою направлення до невролога.

Виявилося, що продроми тісно корелювали з ризиком розвитку РС, причому неврологічні симптоми мали найвищий коефіцієнт ризику — 7,9, далі йшли когнітивні (2,6), больові (2,2), автономні (1,9) та психіатричні (1,75) симптоми.

Так, ті, у кого згодом був діагностований РС, у 8 разів частіше повідомляли про продромальні неврологічні ознаки захворювання та понад 2 рази частіше — про когнітивні.

Величина асоціації між неврологічними симптомами та ризиком подальшого РС була більш вираженою у чоловіків, ніж у жінок (12 проти 8,5).

Вплив усіх продромів був узгодженим за статтю, етносом, рівнем депривації та місцем проживання.

«РС дає нам підказки за роки до встановлення діагнозу. Якщо лікарі знатимуть, на що звертати увагу, вони зможуть виявити захворювання раніше та розпочати лікування до того, як нервам буде завдано значної шкоди. Наше дослідження показує, що продромальні симптоми РС фактично не залежать від етнічного чи соціально-економічного походження людини, тому зусилля щодо раннього виявлення РС чи ідентифікації осіб з високим ризиком мають бути репрезентативними для всього населення», — підсумували дослідники.