Категорія: Новини

Випадіння волосся – новий побічний ефект популярних препаратів для схуднення(?)

Дата публікації: 02 жовтня 2025 10:30

Масштабний аналіз показав, що агоністи рецепторів GLP-1 асоціюються з високим ризиком випадіння волосся. Втім, на думку вчених, це явище зумовлене не токсичністю ліків, а є більше наслідком значної втрати.

«Агоністи рецепторів GLP-1 (інкретиноміметики) дедалі частіше використовуються в клінічній практиці за різними показаннями. Їхні метаболічні та серцево-судинні переваги наразі досить добре встановлені. Однак, зі збільшенням їх призначень ми спостерігаємо дедалі більше повідомлень про несподівані побічні ефекти. Один із найцікавіших — випадіння волосся, зокрема нерубцеве випадіння волосся. Поки що більшість цих повідомлень обмежуються невеликими когортами або фармаконаглядовими звітами, залишаючи невизначеність щодо справжнього ризику та клінічної значущості випадіння волосся у пацієнтів, які використовують такі ліки», — зазначили фахівці з медичного факультету Університету Джорджа Вашингтона.

Вони проаналізували дані дорослих пацієнтів віком від 18 до 89 років, які отримали щонайменше два рецепти на агоністи рецепторів GLP-1 та здійснили щонайменше два візити до лікаря між 2014 і 2024 роками.

До цієї вибірки увійшли пацієнти, які отримували ліраглутид (Saxenda та інші), семаглутид (Ozempic/Wegovy), дулаглутид (Trulicity), ексенатид (Byetta та інші), ліксисенатид (Lyxumia/Adlyxin) та тирзепатид (Monjaro/Zepbound) і не мали в анамнезі випадіння волосся чи причин до випадіння волосся (захворювань щитовидної залози, дисфункції яєчників, менопаузи, недоїдання, хіміотерапії, захворювань сполучної тканини тощо).

Загалом зіставлялися дані 547 993 пацієнтів, яким призначали інкретини, та 547 993 контрольних осіб, які не отримували ці ліки.

Використання інкретиноміметиків було незалежно пов’язане не лише зі збільшенням частоти телогенового випадіння волосся, але й зі збільшенням частоти андрогенної алопеції та нерубцевого випадіння волосся загалом.

Так, через 6 місяців використання інкретиноміметики асоціювалося зі значним (+26%) підвищенням імовірності нерубцевого випадіння волосся та 62-відсотковим підвищенням імовірності розвитку андрогенної алопеції. Через 12 місяців лікування препаратами для схуднення значно підвищувався ризик телогенового випадіння волосся.

При цьому зв’язку інкретиноміметиків з вогнищевою алопецією виявлено не було.