Певні ліки від діабету можуть підвищити потребу в ендоваскулярних втручаннях

Американські лікарі провели ретроспективне дослідження за участю ветеранів з цукровим діабетом 2 типу, які приймали метформін, препарати сульфонілсечовини чи інсуліни окремо або в комбінації та розпочали додатковий прийом інгібіторів натрій-глюкозного котранспортера 2 типу (SGLT2 \ гліфлозинів) або інгібіторів дипептидилпептидази 4 (ДПП-4) як еталон.

До аналізу було включено 76 072 епізоди застосування інгібіторів SGLT2 (94% емпагліфлозин, 4% канагліфлозин, 2% дапагліфлозин) та 75 833 епізоди застосування інгібіторів ДПП-4 (45% саксагліптин, 34% алогліптин, 15% ситагліптин, 6% лінагліптин). Середній вік учасників становив 69 років, а середня тривалість захворювання — 10,1 року.

Серед літніх людей із цукровим діабетом 2 типу додаткове застосування гліфлозинів асоціювалося з вищим ризиком хірургічних втручань, пов’язаних із захворюваннями периферичних артерій (ЗПА), порівняно з використанням інгібіторів ДПП-4.

Так, пацієнти, які приймали інгібітори SGLT2, частіше потребували хірургічних втручань, пов’язаних із ЗПА, порівняно з тими, хто використовував інгібітори ДПП-4 (874 проти 780 випадків). Кумулятивна ймовірність хірургічних втручань, пов’язаних із ЗПА, через чотири роки була вищою у тих, хто приймав інгібітори SGLT2 (4,0%) порівняно з інгібіторами ДПП-4 (2,8%).

Результати залишалися стабільними через 90 і 360 днів після припинення прийому інгібіторів гліфлозинів. Використання інгібіторів SGLT2 також асоціювалося з дещо вищим ризиком ампутацій і реваскуляризації.

«Ці дані підкреслюють необхідність ретельної оцінки безпеки застосування інгібіторів натрій-глюкозного котранспортера 2 типу у пацієнтів із діабетом, які входять до групи високого ризику розвитку ЗПА», — підсумували автори дослідження.