Новий законопроєкт передбачає модернізацію системи епіднагляду під стандарти ЄС

Документ передбачає оновлення законодавчих норм і приведення системи громадського здоров’я до європейських стандартів. 

Законопроєкт вносить такі зміни:

• чітко визначає державний орган, який здійснюватиме перевірки щодо дотримання санітарного законодавства у всіх критичних сферах – від управління хімічною безпекою до водопостачання;
• передбачає модернізацію системи епідеміологічного нагляду, зокрема заходів щодо запобігання інфекційним хворобам та протидії протимікробній резистентності;
• задля дерегуляції скасовує отримання сертифіката про державну реєстрацію небезпечного фактора;
• вводить до законодавства такі поняття, як «моніторинг у сфері громадського здоров’я», «протимікробна резистентність», «параметри безпечності середовища життєдіяльності людини».

«У вересні 2022 року парламент ухвалив закон, який передбачає перехід від радянської системи санітарно-епідеміологічної служби до оновленої сучасної системи. Згодом запрацювала епідеміологічна служба на базі 25 регіональних Центрів контролю та профілактики хвороб (ЦКПХ). Служба вже стабільно працює в умовах війни та реагує на надзвичайні ситуації. Як, наприклад, на підрив ворогом дамби Каховської ГЕС. На відміну від старої СЕС, нова система громадського здоров’я не проводила перевірки, а працювала над профілактикою та прогнозуванням виникнення загроз. Закон прямо не уповноважив жоден державний орган проводити інспекції господарської діяльності за дотриманням санітарного законодавства. А це, своєю чергою, ускладнює оперативне реагування на такі глобальні загрози для громадян, як розповсюдження інфекційних хвороб, таких як COVID-19. Тому система державного контролю у цій сфері потребує оновлення», – зазначив у своєму дописі Михайло Радуцький.   

Також нардеп повідомив, що спільно з МОЗ Комітет ВР з питань здоров’я нації працює над розробкою двох законопроєктів, які деталізують закон про систему громадського здоров’я: про біологічну безпеку та біозахист і про захист населення від інфекційних хвороб. Ці два законопроєкти є логічним продовженням адаптації українського законодавства до відповідних положень законодавства ЄС щодо біологічної безпеки та протидії поширенню інфекційних захворювань.