Науковці порівняли ефективність трьох класів протидіабетичних ліків

В аналізі науковців з Університету Глазго (Шотландія), що обʼєднав дані з 601 клінічного дослідження за участю пацієнтів з діабетом 2 типу, оцінювали три класи протидіабетичних засобів: інгібітори SGLT2 (гліфлозини), агоністи рецепторів GLP-1 та інгібітори дипептидилпептидази-4 (DPP-4).

У новому випробуванні вивчався вплив цих ліків на глікованого гемоглобіну (A1c) та на значні несприятливі серцево-судинні події (MACE), такі як інфаркт міокарда, інсульт або смерть від серцево-судинних захворювань.

Автори аналізу спостерігали цікаву тенденцію: препарати класу інгібіторів натрій-глюкозного котранспортера 2 типу (SGLT2) при застосуванні в режимі монотерапії були більш корисними для серцево-судинної системи літніх діабетиків, але гірше контролювали у них рівень цукру в крові – натомість, агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1) демонстрували протилежний ефект: забезпечували кращий контроль цукру, але гіршу кардіопротекцію.

Щодо інгібіторів дипептидилпептидази-4, то ці препарати найкраще проявляли себе у людей похилого віку при застосуванні в комбінованих схемах лікування з двома протидібетичними засобами. У потрійній терапії їхня клінічна користь нівелювалася.

З віком ефективність деяких препаратів змінювалася: зниження кількості MACE у літніх пацієнтів було більш значущим при використанні інгібіторів SGLT2, і менше – при використанні агоністів GLP-1.

Автори роботи наголошують, що отримані ними результати підкреслюють необхідність враховувати кардіопротекторну дію різних протидіабетичних засобів при виборі терапії для літніх людей.