Гліфлозини зменшують потребу в уратзнижувальній терапії при подагрі

За словами співробітник Массачусетської загальної лікарні в Бостоні доктор Грегорі Дж. Челленера, який виступив з доповіддю на ACR Convergence 2024, у пацієнтів із подагрою та діабетом 2 типу гліфлозини допомагають зменшити потребу в препаратах, які знижують рівень уратів, а також зменшують потреб у відвідуванні медзакладу з приводу подагри.

Разом із колегами він провів дослідження, використовуючи дані понад 30 000 пацієнтів із діабетом 2 типу та подагрою з мережі TriNetX Diamond. Фахівці порівнювали використання уратзнижувальних препаратів та колхіцину, а також частоту візитів до лікаря з приводу подагри у пацієнтів, які приймали гліфлозини, і тих, хто приймав інкретини, тобто агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептида-1 (GLP-1) протягом принаймні п’яти років.

У порівнянні з агоністами GLP1, застосування інгібіторів SGLT2 асоціювалося з меншою ймовірністю початку уратзнижуючої терапії та колхіцину. Пацієнти, що приймали гліфлозини, також рідше відвідували лікаря з приводу подагри.

«Хоча інгібітори SGLT2 спочатку були схвалені для лікування діабету, згодом ми побачили у них багато додаткових переваг — як кардіометаболічних, так і ниркових. Нещодавно також було виявлено, що цей клас ліків має відношення до подагри. Отже, мета нашого дослідження полягала в тому, щоб перевірити, чи пацієнти з подагрою, які почали приймати інгібітори SGLT2 або агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP1), мали різні показники успіху терапії подагри», — пояснив доктор Грегорі Дж. Челленер, який закликав застосовувати гліфлозини для зменшення потреби в ініціації уратознижувальної терапії, а також у лікуванні загострень подагри.