Іспанські інфекціоністи запропонували стратегію для запобігання епідеміям шистосомозу

Шистосомоз – паразитарне захворювання із найвищою смертністю після малярії. За оцінками, їм інфіковано 236 мільйонів людей, більшість у країнах Африки на південь від Сахари. Ускладнення шистосомозу щороку вбивають по 300 тисяч людей. У той же час дослідження вказують на високий рівень гіподіагностики – хоча за відсутності своєчасного лікування шистосомоз може спричинити тяжкі ускладнення.

Ситуацію вирішили змінити іспанські інфекціоністи, які нещодавно опублікували «Консенсусний документ щодо ведення шистосомозу у первинній медико-санітарній допомозі». Його мета — дати чіткі рекомендації працівникам первинної медико-санітарної допомоги, щоб вони могли швидко діагностувати, контролювати та лікувати це захворювання.

У ньому викладено діагностичну стратегію, яка також має розглядатися в контексті ведення пацієнтів із завезеною еозинофілією — станом, що «натякає» на паразитарне захворювання.

У документі рекомендується розглянути можливість проведення серологічного тесту на шистосомоз у таких випадках:

• безсимптомні особи, які прибули з ендемічних регіонів і контактували з прісноводними джерелами (незалежно від того, скільки часу пройшло з того часу, як вони востаннє перебували в ендемічній зоні);
• особи, у яких симптоми відповідають симптомам хвороби;
• пацієнти з підозрою на гострий шистосомоз, що виник після огляду або аналізів (еозинофілія).

На користь скринінгу безсимптомних осіб викладено такі міркування: висока поширеність паразитарної інфекції серед мігрантів з ендемічних регіонів та серед осіб, які відвідали ці місця; можливість запобігання серйозним ускладненням та вторинній передачі.

Остаточний діагноз ставиться при виявленні яєць Schistosoma в сечі, калі або тканинах.

На думку авторів, їхній документ вкрай важливий для лікування випадків, завезених мігрантами з ендемічних регіонів та запобігання можливим спалахам інфекції в самій Іспанії.

«Наразі є проблема, коли догляд за пацієнтами-мігрантами дуже відрізняється між різними автономними спільнотами в Іспанії — і навіть усередині них. Ця варіативність значною мірою залежить від розподілу мігрантів. У місцях, де проживає велика кількість мігрантів з ендемічних регіонів, клініки можуть вимагати серологічного тестування на шистосомоз. На жаль, ці аналізи часто недоступні. Мета таких документів, як наш, – донести не лише до лікарів, а й менеджерів значення максимально ранньої діагностики цього захворювання. Підвищення обізнаності значною мірою ускладнюється відсутністю знань про шистосомоз — те саме спостерігається з багатьма іншими «забутими хворобами», які вражають насамперед найбідніших людей у ​​бідних країнах», — пояснили експерти.