Діабет 5 типу: хвороба бідності, яку плутали 70 років

70 років том діабет 5 типу його називали «J-типом». У 1985 році ВООЗ окремо класифікувала діабет, повʼязаний з недоїданням. Однак у 1999 році організація прибрала цю категорію зі свого переліку, пояснивши це недостатністю доказів звʼязку між недоїданням та діабетом.

Понад два десятиліття цей стан лишався в тіні, а пацієнтів помилково лікували як хворих на діабет 1 або 2 типу — часто з трагічними наслідками.

Чим «п’ятий» діабет відрізняється від інших типів захворювання

Згідно з консенсусним звітом, опублікованим у The Lancet Global Health, діабет 5 типу розглядається як форма діабету, повʼязана з недоїданням або недостатнім харчуванням у ранньому дитинстві чи підлітковому віці. Патофізіологічно він займає проміжне положення між діабетом 1 та 2 типів.

Порівняно з діабетом 2 типу, пацієнти з діабетом 5 типу мають більш виражені дефекти секреції інсуліну. Водночас дорослі з діабетом 5 типу зберігають дещо кращий резерв β-клітин, ніж хворі на діабет 1 типу. Це пояснює ключову клінічну особливість хвороби — резистентність до кетозу. Пацієнти з діабетом 5 типу не мають такого високого ризику діабетичного кетоацидозу, як хворі на діабет 1 типу.

Інші характерні риси: помірно або значно підвищена глікемія, низький рівень С-пептиду та відсутність клінічних ознак інсулінорезистентності. На відміну від діабету 2 типу, де пацієнти зазвичай мають надлишкову вагу, діабет 5 типу виявляють у людей із дефіцитом маси тіла — ІМТ ≤18,5 кг/м² для дорослих.

Епідеміологія: 25 мільйонів невидимих пацієнтів з діабетом 5 типу

За останніми оцінками, близько 25 мільйонів людей у світі можуть мати діабет 5 типу. Більшість із них зосереджена в регіонах з низьким рівнем доходу: Південно-Східна Азія, частина Африки, деякі країни Центральної та Південної Америки та Карибського басейну.

Однак точних епідеміологічних даних не існує. Проблема в тому, що діабет 5 типу ніколи не мав окремої діагностичної категорії в жодному популяційному дослідженні. Пацієнтів систематично класифікували як хворих на діабет 1 або 2 типу, що унеможливлювало оцінку реальної поширеності.

Існують і політичні барʼєри: високий рівень діабету 5 типу в країні фактично свідчить про високий рівень хронічного недоїдання в суспільстві — а це інформація, яку уряди не поспішають оприлюднювати.

Діабет 5 типу: правильний діагноз рятує життя

Досвід роботи в Уганді у 2000-х роках, описаний представниками робочої групи IDF, показує, наскільки критичне значення має диференціація. У діабетичних відділеннях великих реферальних госпіталів часто зустрічалися худі молоді пацієнти із сільських районів. Через їхній вік і низьку вагу їх автоматично лікували як хворих на діабет 1 типу, призначаючи відповідні дози інсуліну. Багато з них померли після повернення в села, де вони не отримували достатньо їжі, а доза інсуліну виявлялася катастрофічно високою.

Фундаментальна проблема: пацієнти з діабетом 5 типу мають знижену секрецію інсуліну, але залишаються високочутливими до інсуліну. Їм потрібні значно менші дози, ніж хворим на діабет 1 типу. Дослідження, опубліковане в Diabetes Care у 2022 році, підтвердило, що люди з діабетом і ІМТ менше 19 кг/м² мають нижчу секрецію інсуліну, ніж хворі на діабет 2 типу, але при цьому зберігають нормальну чутливість до інсуліну та інсулін-стимульоване поглинання глюкози.

Діагностика діабету 5 типу: на що звертати увагу

Робоча група IDF працює над розробкою формальних діагностичних критеріїв. На сьогодні діагностика грунтуєтья на клінічних особливостях захворювання.

Ключові діагностичні ознаки діабету 5 типу:

• ·        ІМТ ≤18,5 кг/м² (дефіцит маси тіла)
• ·        анамнез недоїдання в ранньому дитинстві
• ·        низький рівень С-пептиду
• ·        нездатність увійти в стан кетозу (відсутність схильності до ДКА)
• ·        відсутність ознак інсулінорезистентності
• ·        негативний результат тесту на аутоантитіла до острівцевих клітин

Додатково рекомендується УЗД або КТ підшлункової залози для виключення панкреатогенного діабету (3С) — іншого типу захворювання.

Лікування: що працює, а що шкодить

Фармакотерапія діабету 5 типу потребує особливого підходу. Консенсусний звіт підкреслює: стандартна рекомендація схуднути, яку дають пацієнтам із вперше діагностованим діабетом 2 типу та надмірною вагою, є абсолютно недоречною для людей із недостатнім харчуванням.

·        Протипоказано: агоністи рецепторів GLP-1 через потенціальне зниження ваги.

·        З обережністю: препарати сульфонілсечовини (ризик гіпоглікемії, невідомий часовий профіль відповіді) та інгібітори ДПП-4 (теоретично можуть бути корисними, але такі ліки часто дорожчі).

·        Інсулінотерапія: може бути необхідною, але дози мають бути значно меншими, ніж при діабеті 1 типу. Пацієнти з діабетом 5 типу виробляють недостатньо інсуліну, але дуже чутливі до нього. Невелика кількість інсуліну в поєднанні з пероральними засобами, безпечними в умовах продовольчої незахищеності та ризику гіпоглікемії, може бути оптимальним підходом.

·        Нутритивні втручання: низьковартісні, енергетично насичені продукти з високим вмістом білка та складних вуглеводів є ключовим компонентом лікування. Фізична активність для збільшення мʼязової маси також може бути корисною.

Діабет 5 типу може здаватися екзотичною проблемою країн, що розвиваються. Однак глобалізація та міграція змінюють ситуацію. У діабетичних клініках Нью-Йорка вже спостерігають худих пацієнтів із субсахарської Африки, яких помилково лікують як хворих на діабет 2 типу, призначаючи GLP-1 — препарати, що додатково знижують і без того низьку вагу.

В Україні, яка слугує хабом для мігрантів із різних регіонів світу, лікарі первинної ланки та ендокринологи також можуть зіткнутися з цим станом. Крім того, історія воєнних конфліктів та економічних криз на пострадянському просторі означає, що покоління людей, які пережили епізоди недоїдання в дитинстві, можуть мати підвищений ризик цього стану.