МОЗ хоче посилити роль українських виробників у програмі реімбурсації ліків

Український фармринок: попит, експорт і роль держави

Під час виступу Гончар зазначив, що розвиток української фармацевтики важливий не лише для лікування пацієнтів, а й для економічної незалежності країни. За його словами, держава аналізує структуру споживання лікарських засобів в Україні, інструменти фінансової підтримки, які можуть застосовуватися в межах чинних правил, а також зміни, які вже впроваджуються у 2026 році.

Гончар наголосив, що Україні не варто чекати, поки суттєво зросте лише внутрішній попит. Внутрішній ринок і вихід на глобальні ринки мають розвиватися паралельно.

«Нам недоцільно чекати, поки в нас виросте внутрішній попит. Нам вже треба рухатися паралельно і працювати на спільне: внутрішній попит, виробництво, а також заходити на глобальні ринки», — зазначив заступник міністра.

Він пояснив, що саме внутрішній попит є тією сферою, де уряд може впливати на розвиток українського виробництва. Водночас експорт має розвиватися одночасно, поки відповідні ніші не зайняли виробники інших країн — зокрема індійські, польські чи турецькі компанії.

Які інструменти підтримки може використовувати держава

Гончар зазначив, що у світі існують різні інструменти підтримки фармацевтичного виробництва. Серед них — механізми реімбурсації, цінові надбавки, бюджетні субсидії, грантові інструменти, держзакупівлі, регуляторні переваги, фіскальні стимули для R&D та підтримка експортної інфраструктури.

Водночас не всі ці інструменти можуть бути застосовані в Україні. Частина з них обмежена євроінтеграційними зобов’язаннями, міжнародними угодами, фінансовими можливостями держави або недостатньою ефективністю для українського ринку.

Заступник міністра наголосив, що уряд має власні базові, тактичні та стратегічні інтереси. З одного боку, держава прагне більшої доступності ліків для пацієнтів, ширшого вибору для лікарів і зменшення критичної залежності від імпорту. З іншого — підтримка національного виробника не повинна погіршувати доступність препаратів чи звужувати асортимент.

Тому, за словами Гончара, держава має обирати не масові й непродумані механізми імпортозаміщення, а точкові рішення, які дозволять одночасно забезпечити пацієнтів ліками, зберегти конкуренцію та підтримати українське виробництво.

Окремо він зазначив, що міжнародні правила, зокрема право ЄС і угода про публічні закупівлі, не дозволяють дискримінацію за країною походження. Однак вони залишають можливість підтримувати виробництво в Україні через прозорі нецінові критерії, стандарти якості, критерії стійкості постачання та інші інструменти, пов’язані з якістю і надійністю.

Структура споживання ліків в Україні

За словами Гончара, загальний обсяг споживання лікарських засобів в Україні становить 172 млрд грн. Із них 112 млрд грн припадає на рецептурні препарати.

У 2026 році локальні виробники забезпечують 41% упаковок лікарських засобів, але лише 34% у грошовому вимірі. Заступник міністра звернув увагу на цей дисбаланс: за кількістю упаковок частка українських виробників зростає, однак у грошах — не так суттєво.

У госпітальному секторі ситуація для українських виробників є більш сприятливою. Гончар пояснив це тим, що в закупівлях для лікарень ключовим критерієм часто є ціна, а також логістика. Для об’ємних товарів транспортування може суттєво впливати на кінцеву вартість, що створює перевагу для локальних виробників.

Натомість у централізованих закупівлях ситуація складніша. Держава часто закуповує або оригінальні препарати, які не виробляються українськими компаніями, або препарати, які масово виробляються на глобальному рівні, зокрема в Індії. Йдеться, зокрема, про частину препаратів для лікування туберкульозу, хіміотерапії та антиретровірусної терапії.

У роздрібному секторі, за словами Гончара, на вибір пацієнта впливають бренд, рекомендації лікаря, реклама та інші фактори.

Чому імпорт не можна швидко замістити

Гончар зазначив, що на перший погляд може здаватися, ніби значну частку імпорту на ринку можна просто замінити українськими препаратами. Однак на практиці це значно складніше.

За його словами, у багатьох категоріях імпорт представлений препаратами, які наразі не виробляються в Україні або потребують довгострокових інвестицій і складних технологій. Серед таких напрямів він назвав, зокрема, моноклональні антитіла, частину хіміотерапевтичних препаратів та оригінальні лікарські засоби.

Окремий виклик — препарати, які значною мірою залишаються імпортозалежними у програмі реімбурсації. Йдеться, зокрема, про інсуліни, інгаляційні препарати для лікування хронічного обструктивного захворювання легень і бронхіальної астми.

За словами заступника міністра, локалізація хоча б частини такого виробництва дозволила б одночасно забезпечувати пацієнтів необхідними ліками, підтримувати українських виробників і залишати більше коштів в українській економіці.

Реімбурсація: як зростає програма

Окрему увагу Гончар приділив програмі реімбурсації лікарських засобів. За даними, представленими під час виступу, програма швидко зростає: від 23 діючих речовин у 2019 році — до 115 на початку 2026 року та 165 після липневого розширення.

У 2026 році на програму передбачено 8,72 млрд грн. Водночас із урахуванням нових розширень її фінансування перевищить 10 млрд грн.

Для порівняння, Польща витрачає на аптечну реімбурсацію близько 2,4 млрд євро на рік. Гончар зазначив, що це орієнтир того, куди Україна поступово рухається.

За його словами, реімбурсація може бути одночасно інструментом доступу пацієнтів до ліків і механізмом розвитку українського фармвиробництва.

Новий підхід: «переможець забирає все»

У 2026 році МОЗ запроваджує особливий режим реімбурсації для нових діючих речовин. У міжнародній практиці такий підхід відомий як принцип winner takes it all — «переможець забирає все».

Гончар пояснив, що коли до програми додається нова діюча речовина, виробники подають свої цінові пропозиції. Якщо найнижчу ціну запропонує український виробник, він отримує пріоритетне відшкодування на один рік.

«Логіка проста. Коли до програми додається нова діюча речовина, виробники подають нові пропозиції. Якщо найнижчу ціну запропонував український виробник, він отримує пріоритетну реімбурсацію на один рік», — пояснив Гончар.

За його словами, відповідну постанову вже ухвалено. Йдеться про 51 міжнародну непатентовану назву, і цей механізм має запрацювати у липні.

Гончар зазначив, що уряд очікує активної участі українських виробників у цьому розширенні. Для держави перевага такого підходу полягає у зниженні ціни, а для виробників — у можливості наростити продажі на ринку.

Якщо найнижчу ціну запропонує не український виробник, модель працюватиме за стандартною логікою: препарат із найнижчою ціною відшкодовуватиметься безоплатно, а інші — з певною доплатою.

Ринок нових препаратів: 13,6 млрд грн

За даними компанії Proxima, які навів Гончар, річний ринок препаратів, доданих до програми, у 2025 році становив 13,6 млрд грн. Із цієї суми 4,5 млрд грн припадали на українських виробників, а 9 млрд грн — на імпорт.

За словами заступника міністра, саме тут українські виробники мають можливість завдяки найнижчій ціні перевести на себе більшу частину пацієнтів.

Серед прикладів популярних препаратів, які згадувалися під час виступу, — периндоприл із ринком близько 3,9 млрд грн, валсартан — 2,5 млрд грн, розувастатин — майже 1,5 млрд грн.

14 позицій у програмі фактично не працюють

Гончар також повідомив, що уряд виявив у програмі реімбурсації 14 позицій, які були включені до програми, але фактично не працюють, оскільки за ними немає жодного виробника.

Причини різні. Для 4 препаратів не встановлена гранична оптово-відпускна ціна, оскільки ці препарати неможливо прореферувати у п’яти референтних країнах. Для таких випадків планується використовувати найнижчу задекларовану ціну з Національного каталогу цін.

Ще для 10 препаратів гранична ціна у 2–8 разів нижча, ніж у Національному каталозі цін. Це створює ціновий розрив, через який виробники не заходять у програму.

Для таких ситуацій МОЗ пропонує кілька механізмів.

Перший — особливий режим. Якщо протягом року за препаратом немає заявок, перший виробник, який зайде в програму, може отримати тимчасову ексклюзивність.

Другий — індивідуальне рішення. Якщо на ринку немає виробників у програмі реімбурсації, виробник зможе подати обґрунтування для вищої ціни. Рішення в такому випадку ухвалюватиме МОЗ.

Гончар уточнив, що цей механізм не буде автоматичним чи простим: він передбачатиме бюрократичну процедуру та потребуватиме обґрунтування. Водночас, за його словами, такий підхід дозволяє право ЄС.

Українська фармацевтика: виробництво, робочі місця та експорт

Під час виступу були представлені дані щодо стану української фармацевтичної галузі. За наведеними даними, в Україні є 130 ліцензій на виробництво лікарських засобів. Близько 15 компаній є великими системними виробниками.

Галузь формує близько 1% ВВП України, сплачує $145 млн податків, забезпечує $67 млн капітальних інвестицій і понад 24 тис. робочих місць.

Українська фармацевтична продукція експортується у понад 60 країн світу. Загальний експорт фармпродукції з України становить $401 млн, із них $109 млн — експорт до ЄС.

До топ-5 країн експорту української фармпродукції входять Узбекистан, Бразилія, Литва, Казахстан і Грузія.

Що може дати «фармацевтичний безвіз» із ЄС

Окремий блок виступу стосувався потенційних наслідків інтеграції української фармацевтики з ринком Європейського Союзу.

За даними, представленими на форумі, «фармацевтичний безвіз» із ЄС може дати Україні:

• зростання експорту ліків до ЄС на 25% у 2028 році;
• збільшення податкових надходжень від галузі на 30%;
• зростання кількості робочих місць у галузі у 4,5 раза до 2030 року;
• зниження собівартості українських ліків для ринку ЄС;
• посилення інтеграції України у фармацевтичний ринок ЄС.

Ідеї для подальшої підтримки українських виробників

Гончар також окреслив ідеї, які можуть стати предметом подальшого обговорення. Серед них — українська відповідь на EU Critical Medicines Act, формування українського переліку критичних лікарських засобів, підтримка виробників ліків із такого переліку, нецінові критерії в публічних закупівлях, преференції у граничних надбавках і програмі реімбурсації, а також преференції для ліків, вироблених з українського активного фармацевтичного інгредієнта.

Також серед ідей — подальше розширення реімбурсації за принципом winner takes it all, формування переліку пріоритетних ліків для розширення програми, запровадження внутрішнього реферування генериків для Національного каталогу цін та маркування препаратів із найкращою ціною.

Гончар зазначив, що уряд і українська фармацевтична галузь у цьому питанні є партнерами. За його словами, українські виробники часто пропонують дешевші генеричні препарати, а держава зацікавлена в посиленні цієї співпраці.