Оксана Дмитрієва: «Сучасні стандарти лікування в стоматології базуються на точній діагностиці та спеціалізації»

Стоматологія сьогодні і 10–20 років тому – в чому різниця?

Різниця колосальна. А мені є з чим порівнювати. Коли я приїжджаю до медичних інститутів і бачу, як сьогодні обладнані кафедри, чесно кажучи, виникає бажання знову вступити на навчання. У сучасних студентів є можливість працювати з різними матеріалами, обладнанням, тренуватися на дуже реалістичних манекенах, відпрацьовувати практичні навички багато разів без загрози завдати шкоди пацієнту.

Стоматологія розвивається дуже швидко. Коли я на певний час відійшла від практики через депутатську роботу, то вже за кілька місяців зрозуміла, що починаю відставати. Тому лікарю потрібно постійно відвідувати курси, бути «в ресурсі», навчатися.

Навіть якщо маєш понад 20 років безперервної практики, приходиш на навчання – і можеш почути одну, здавалося б, невелику деталь, яка суттєво вплине на всю подальшу роботу, зробить її якіснішою.

Сьогодні дуже багато допоміжного обладнання: лазери, системи збільшення, сучасні засоби захисту, цифрова стоматологія, діагностичні апарати суглобів та м’язів. З’явилися нові інструменти, матеріали, методи дослідження.

Чи можна сказати, що найбільше змінилася саме діагностика?

Саме так. Сьогодні просто «полікувати зуб» уже недостатньо. Пацієнта потрібно обстежити комплексно. Це і комп’ютерна томографія, іноді МРТ, дослідження суглобів щелепи, складання пародонтологічних карт, сканування, складання плану лікування.

Фактично пацієнт заходить на лікування вже з повним обстеженням. Без цього якісно працювати неможливо.

А чи з’явилися прориви у методах лікування?

Так. Головна тенденція – максимально зберігати власні зуби. Якщо раніше перед встановленням ортопедичних конструкцій часто видаляли зубні нерви «про всяк випадок», то сьогодні це робиться лише за показаннями. 

Простіше завжди було видалити зуб. Але зараз ми намагаємося його врятувати. Ми розуміємо: нічого кращого за власний зуб не існує. 

Кардинально змінилися методи лікування кореневих каналів. Колись використовували резорцин-формалінові методики, які фарбували зуб і робили його крихким. Сьогодні під мікроскопом ми бачимо значно більше – наприклад, замість трьох каналів можемо знайти п’ять.

Без збільшення картинки за допомогою приладів це просто неможливо. Тому клініка, яка має мікроскоп і сучасне обладнання для ендодонтії, має значно кращі прогнози щодо збереження зуба.

Але все ж таки є різниця між «живим» зубом з нервом і без нерва?

Звичайно. Якщо зуб без нерву і пролікований правильно, його навіть називають біологічним імплантом. Але багато залежить від того, наскільки зуб був зруйнований і яку конструкцію ми на нього встановлюємо. Якщо залишаються лише тонкі стінки і ставиться велика пломба – зуб може просто розколотися при навантаженні.

Тому після лікування каналів дуже важливий етап ортопедичного відновлення. Сучасні матеріали дозволяють зробити депульпований зуб максимально наближеним за міцністю до природного.

Чи відрізняється підготовка стоматологів в Україні та Європі?

У різних країнах підходи можуть відрізнятися, але загалом ми орієнтуємося на європейські стандарти. Зокрема, це стосується системи тестування. Водночас, як практик, я переконана, що під час навчання й навіть на іспитах має бути більше практики. Теорія і тести важливі, але не менш важливим є вміння спілкуватися з пацієнтом. Саме цей живий діалог не можна повноцінно відпрацювати лише за допомогою тестових завдань.

Сьогодні студенти мають можливість навчатися на сучасних симуляторах і манекенах, які імітують різні клінічні ситуації. Це великий прогрес порівняно з тим, що було 20 років тому. Однак живе спілкування з пацієнтом залишається незамінним.

Але вирішальною все одно лишається мотивація самого студента. Є ті, хто прагне знань, уважно спостерігає, записує, вчиться. Є й ті, хто ставиться до навчання без належної уваги та прагнення.

Наскільки вузькоспеціалізованою стає стоматологія?

Вузька спеціалізація набуває дедалі більшого значення. Один лікар фізично не може охопити всі напрями. Наприклад, гнатолог займається дослідженням прикусу, роботи щелепних суглобів і жувальних м’язів, інші фахівці – ортопедією чи ендодонтією. Такий розподіл дозволяє досягати кращих результатів і забезпечувати пацієнтові більш якісне лікування.

Чи означає це, що пацієнт тепер має платити більше?

Ні, він може заплатити ту саму суму, але окремо різним фахівцям. Наприклад: він може заплатити одному лікарю за лікування каналів і встановлення пломби або двом різним фахівцям – окремо за кожну процедуру. При цьому пацієнт чітко розуміє, що саме цей лікар якісно встановить пломбу і спеціалізується на цьому. А інший проводить лікування каналів із використанням мікроскопа, з дотриманням стерильності та всіх сучасних вимог ендодонтичного лікування.

Що робити із запаленням ясен і пародонтальними кишенями?

Найважливіше – рання діагностика. Потрібно приходити на професійну гігієну кожні 3–6 місяців. Саме тоді можна своєчасно помітити утворення пародонтальних кишень і запобігти їхньому прогресуванню.

Для цього складаються пародонтологічні карти, ведеться спостереження за пацієнтом, усі дані фіксуються в медичній документації. Водночас необхідно оцінювати ситуацію і з ортопедичної точки зору – аналізувати прикус, визначати причини виникнення таких змін. Нічого не з’являється без причини.

Якщо певний зуб зазнає надмірного навантаження, у цій ділянці може формуватися пародонтальна кишеня. Важливо з’ясувати, чи поширена проблема на всю щелепу, чи локалізована між кількома зубами – у кожному випадку підхід до лікування буде різним.

Ознаками перевантаження можуть бути клиноподібні дефекти, оголення кісткової тканини, рецесія ясен. Раніше такі зміни часто пояснювали лише спадковістю, однак сьогодні зрозуміло, що зазвичай існують конкретні передумови. Просто списувати все на спадковість – неправильно. Потрібен комплексний аналіз.

Чи варто виправляти прикус у дорослому віці?

Так, але все індивідуально. Є пацієнти і після 70 років, яким встановлюють брекети і все нормально. Однак потрібно враховувати стан кісткової тканини. З віком кістка у нас і так відходить, щоб не вийшло так, що ми знімемо брекети разом із зубами. Тому можна використовувати інші методи.

Можна за допомогою вінірів вирівнювати зуби, якщо зміни незначні. Можна робити реставрацію за допомогою художнього фотополімеру. Це буде красиво, і на 80-90% ми зробимо краще прикус, приберемо неправильне навантаження на конкретну групу зубів.

Є візілайн-капи, якими можна вирівняти зуби, і це буде не так агресивно, як брекетами.

Сьогодні є багато варіантів: елайнери, ортопедичні методи, ортодентична хірургія. Все вирішується після детальної діагностики.

Як пацієнту зрозуміти, що лікар компетентний? На що треба звертати увагу?

Працює так зване «сарафанне радіо». Але важливо і власне відчуття довіри. Багато пацієнтів, буває, приходять уже з великим пакетом обстежень, вони вже багато знають, і ставлять мені питання, і навіть дискутують. 

Лікар має пояснювати план лікування, пропонувати альтернативи, говорити про можливі наслідки. І пацієнт може також вибрати. Йому пропонують: ми робимо все тотально, включаючи протезування, або частково. Лікар має розповісти, які наслідки можуть бути від кожного плану лікування.

Чи різняться матеріали, які використовують стоматологи? Чи буває так, що лікар заощаджує та використовує матеріали нижчої якості?

Різниця справді є, і від цього залежить вартість. На ринку представлено багато різних матеріалів. І лікар зазвичай працює з тими, яким довіряє.

Пацієнтові важливо отримати якісну роботу й чітко розуміти прогноз. Пацієнти часто запитують, яку саме кераміку ми використовуємо. Клініка, у якій я веду медичну практику, наприклад, працює зі німецькою керамікою, це відомий у світі матеріал, яким користуються багато клінік. Є також якісна японська кераміка.

Це два види кераміки, добре відомі у світі, і пацієнт може без проблем ознайомитися з інформацією про них.

У деяких клініках використовують, наприклад, швейцарські імпланти, які мають паспорт виробника. Це означає, що пацієнт у разі потреби зможе знайти необхідні комплектуючі в будь-якій країні. Це особливо важливо в сучасних умовах, коли люди можуть змінювати місце проживання.

Звичайно, якісні системи коштують дорожче. Можна обрати і дешевші варіанти. Але виникає питання довгострокової перспективи: чи будуть доступні комплектуючі через 30–40 років. У своїй практиці я стикалася з ситуаціями, коли пацієнтам доводилося змінювати конструкції, а необхідних елементів для старих систем уже не було.

Тому пацієнт фактично обирає між трохи вищою ціною сьогодні та більшою впевненістю у віддаленому результаті. У будь-якому разі успіх лікування залежить і від організму пацієнта, і від професіоналізму лікаря.

Чи бувають клінічні показання до встановлення вінірів?

Так, іноді це не лише естетика. Але буває що я відмовляю молодим пацієнтам із гарними зубами. Можна запропонувати альтернативу — художню реставрацію, щоб зберегти власні тканини.

Чи подорожчав вхід у професію стоматолога?

Значно. Сьогодні інструментів і обладнання потрібно більше. Раніше під час інтернатури лікарю було достатньо придбати невеликий набір інструментів і матеріалів. А сьогодні вимоги значно зросли. 

Але після закінчення університету лікареві не варто одразу відкривати власну клініку й починати самостійну практику. Спочатку потрібно отримати досвід роботи. Наприклад, я перед початком самостійної роботи рік працювала асистенткою: навчалася, поступово почала виконувати окремі маніпуляції. Саме така практика після інституту допомагає сформувати впевненість і професійні навички.

Мені пощастило: у Дніпрі я працювала в приватній клініці, де отримала хорошу практичну підготовку. Згодом, переїхавши до Києва вже лікарем з п’ятирічним стажем, я знову певний час працювала асистенткою, щоб вивчити внутрішні протоколи, принципи консультацій і роботу консиліумів. Такий досвід дозволяє краще зрозуміти організацію лікування та поступово сформувати власний професійний рівень.

Коли варто вирішувати, що хочеш стати стоматологом?

Я завжди кажу: добре, коли ще в школі є можливість побачити роботу стоматолога зсередини. До мене на прийом не раз приходили старшокласники – я показувала їм, як відбувається лікування, дозволяла потримати інструменти, поспостерігати за процесом. Якщо людині це справді близько, вона це відчуває. Тоді вже другорядним стає питання, які саме предмети складніші чи легші.

Траплялися й інші випадки: після знайомства з професією школярі розуміли, що це не їхній шлях. І це нормально. Адже важливо, щоб у медицину приходили ті, хто дійсно має до цього покликання. На мою думку, медицину не можна опанувати лише формально – або ця професія тобі близька, або ні.