Олександр Кухтенко: "Щоб професія залишалася престижною, кожен фармацевт має відчувати, що він не гвинтик комерційного процесу, а повноправний фахівець сфери охорони здоров’я"

Якими були результати останньої вступної кампанії у НФаУ? 

Вступна кампанія 2025 року стала для НФаУ індикатором довіри, репутаційної сили та якості освітньої пропозиції університету. Попри складний безпековий контекст і загальне зниження кількості вступників у країні, НФаУ продемонстрував результат, який важко трактувати інакше, ніж лідерство.

Як приклад, цьогоріч на освітню програму «Фармація» по всій Україні вступило трохи менше ніж пів тисячі вступників. Однак ключове – майже половина з них обрали саме НФаУ. Решта розподілилися між іншими закладами вищої освіти, а це більше 35 закладів. Цей факт – без жодних додаткових інтерпретацій – є найпереконливішим підтвердженням якості освітньої послуги, впізнаваності бренду й рівня довіри до єдиного фахового закладу – НФаУ.

Однак навіть цей показник залишається асиметричним до потреб ринку. Фахівців бракує катастрофічно – у дистрибуції, виробництві, реалізації, контролі якості та інших ключових секторах фармації. Тому ті, хто за 4–5 років отримають диплом нашого університету, матимуть величезний вибір можливостей для працевлаштування. 

Непокоїть «дифузія» фармацевтичної освіти в непрофільні заклади, де відкриваються лише окремі групи чи спеціалізації. Це призводить до розмивання стандартів професії. Не варто забувати, що підготовка фахівця – це складний технологічний процес, який неможливо відтворити без відповідної екосистеми. Фармацевтичну освіту в згаданих структурних одиницях забезпечують лише 3–5 фахівців з відповідною кваліфікацією, й вони не лише набрали цього року від 0 до 5 студентів, а й істотно знижують якість підготовки випускника, зменшують престиж професії фармацевта загалом. За даними відкритої статистики, таких субстандартних освітніх осередків налічується близько 20 по всій країні.

Які тенденції засвідчує тогорічна вступна кампанія?

Традиційно ми вивчаємо тенденції, пов’язані зі вступною кампанією. Цьогоріч встановили, що, по-перше, зростає інтерес до програм, де класична фармацевтична освіта поєднується з міждисциплінарними компетенціями – біотехнологією, менеджментом фармацевтичних підприємств, фармацевтичною розробкою, обов’язково – реабілітацією. Вступники обираючи диплом НФаУ обирають і траєкторію, яка відкриває можливості працювати на стику науки, виробництва та інновацій. Це підтверджує правильність нашого курсу на модернізацію змісту освіти.

По-друге, помітним стає запит на практичну складову. Вступники свідомо шукають університет, де навчання – це «короткий шлях до першого робочого місця». Наші партнерські програми з фармацевтичними компаніями, стипендії від роботодавців, навіть дистанційна форма здобуття освіти – вагомі переваги, що безпосередньо впливають на вибір на користь НФаУ.

Ми бачимо відчутне зростання мотивації вступників – більшість майбутніх студентів уже на етапі подачі документів демонструє інтерес до науки, до участі в проєктах, до соціальної та волонтерської діяльності у сфері охорони здоров’я. Це ті люди, які готові працювати на майбутнє професії.

Вступна кампанія також підтвердила ефективність наших профорієнтаційних проєктів: сучасні дні відкритих дверей, інтерактивні освітні заходи для школярів, комунікація через соціальні мережі та медійні активності. Ми бачимо результат: правильні меседжі приводять мотивованих вступників.

Сьогодні дедалі більше говорять те, що для підготовки кваліфікованого фахівця в галузі фармації необхідно посилити зв’язок теорії й практики. Як реалізувати це завдання? 

Почну з того, що Україна сьогодні має унікальний потенціал: ми давно перестали бути споживачами чужих знань і маємо всі можливості продукувати власні. А для цього нам потрібні кадри, які готові працювати в реальних виробничих умовах з першого дня. Це означає, що фармацевтична освіта не може існувати як замкнена академічна система, тому головний фокус закладу вищої освіти – максимальне зближення теорії й практики, перетворення взаємодії з ринком на невіддільну частину освітнього процесу.

Ми послідовно вибудовуємо модель, у якій навчання – постійний контакт зі сферою практичної фармації: від стажувань і проєктної роботи до участі у виробничих процесах і науково-дослідних завданнях. Тут важливо не лише надати доступ до виробничого середовища, а й інтегрувати його в саму логіку навчання. Саме тому ми переглядаємо освітні програми так, щоб у них органічно поєднувалися фундаментальні дисципліни, прикладні кейси та робота з реальними інженерними й технологічними завданнями. Таким чином, практична підготовка перестає бути опцією — вона стає структурним елементом формування компетентностей.

Паралельно ми залучаємо фахівців до викладання, створюємо спільні навчальні модулі, організовуємо майстер-класи. І цей кейс взаємодії дозволяє НФаУ формувати екосистему, у котрій освіта, виробництво й наука функціонують як єдине середовище розвитку майбутнього фахівця. 

При цьому не слід забувати про співпрацю в освітньо-науковій площині з нашими колегами з провідних закладів Харкова та України. Наукова складова фармацевтичних спеціальностей є досить значною, і саме в синергії з партнерами, завдяки спільному використанню наукового потенціалу та обладнання, ми можемо отримати значно більші результати, ніж кожен окремо. Яскравий приклад – створення в листопаді цього року у Харківському регіоні «Фармацевтичного кластера», до якого увійшли кілька установ, що підпорядковуються МОЗ, МОН та НАН України. Наш університет став вагомою складовою цього кластера.

Що вважаєте необхідним для підняття престижу професії фармацевта, щоб повернути абітурієнтський «бум» на цю спеціальність? 

Насамперед необхідно наголосити на глибинному сенсі нашої професії – стояти на варті здоров’я нації. 

Сьогодні важливо не лише підготувати висококваліфікованого фахівця, а й сформувати у нього відчуття власної значущості та відповідальності. Фармацевт має усвідомлювати, що його робота не зводиться до комерції чи відпуску лікарських засобів – він є учасником системи охорони здоров’я, впливає на прийняття терапевтичних рішень, попередження лікарських помилок, підвищення прихильності пацієнтів до лікування.

Підняття престижу професії починається з університету. Ми даємо студентам не лише знання, а й практичний досвід, що дозволяє відчути себе частиною фармацевтичної команди, впроваджуємо клінічні модулі, залучаємо студентів до консультування пацієнтів під час практики, навчаємо працювати з клінічними протоколами і брати участь у фармацевтичній опіці. Коли студент бачить, що його рішення впливає на безпеку терапії, в нього формується професійна ідентичність і з’являється внутрішня мотивація. 

Ми готуємо еліту галузі, що досконало володіє повним життєвим циклом лікарського засобу: від розуміння біофармацевтичних аспектів та технології виготовлення до фармаконагляду. Це аналітики, які оперують принципами доказової медицини та виступають гарантами якості та безпеки лікування для пацієнта. Це експерти, здатні забезпечувати раціональну фармакотерапію, здійснювати клінічний аудит призначень та працювати в синергії з лікарем як повноправні учасники мультидисциплінарної команди.

Водночас необхідно розширювати комунікацію з суспільством. Нам необхідно продовжувати наполегливо працювати над зміною сприйняття фармацевта: це не «продавець ліків», а експерт з лікарських засобів, який зобов’язаний надати пацієнту якісну консультацію, попередити ризики самолікування, підтримати його у виборі безпечної та ефективної терапії. Коли суспільство бачить цінність професії – престиж зростає автоматично.

Престиж професії не створюється рекламою – він формується реальною роботою фармацевта, його впливом на життя людей. А фармація дає цю можливість щодня. Фармацевт – перший, до кого звертається пацієнт у момент невизначеності, і саме від професіоналізму фармацевта часто залежить, чи отримає пацієнт належну допомогу. Якщо ми демонструватимемо вступникам, що фармація – це не про продаж, а про місію, не про бізнес, а про довіру, – молодь знову обиратиме цю професію із захопленням і гордістю.

І окремо хочу наголосити на понятті якісної фармацевтичної опіки. Суспільство має усвідомити: це не торгова операція, а інтелектуальна медична послуга, яка є фінальним етапом контролю безпеки пацієнта. Вона включає аналіз сумісності препаратів, запобігання побічним реакціям та забезпечення відповідального самолікування.

Такий рівень експертизи здатен гарантувати виключно дипломований фахівець, чия кваліфікація підтверджена роками навчання та відповідним документом про освіту. Жоден алгоритм чи некваліфікований персонал не замінить клінічного мислення фармацевта.

А місцем надання цієї послуги має залишатися виключно аптечний заклад. Аптека – це територія професійної відповідальності, стандартів зберігання та юридичних гарантій, яку неможливо відтворити в умовах дистанційної торгівлі чи неспеціалізованих точок продажу. Ліки потребують фахового супроводу, а не просто доставки.

Яким, на вашу думку, має бути самоврядування фармацевтичної професії, аби долю професіоналів вирішувала спільнота, котра керується інтересами пацієнтів і честю професії?

Самоврядування фармацевтичної професії має будуватися на принциповому фундаменті: доля фаху повинна визначатися професійною спільнотою, яка керується інтересами пацієнтів та етичними цінностями. Звісно, ми маємо враховувати вплив бізнесу, але пріоритетом завжди залишається людина.

У розвинених країнах професію захищає професійна палата. Саме вона встановлює правила доступу до практики та контролює дотримання етики. Фармацевт має відповідати не перед роботодавцем за обсяги продажів, а перед професійною совістю та спільнотою колег.

Тож самоврядування повинно спиратися на три ключові опори.

Перша – професійна автономія. Фармацевт повинен мати право ухвалювати рішення, виходячи з безпеки пацієнта. Це право сказати «ні» комерційному тиску, якщо він суперечить терапевтичній доцільності. Це і є ознака професії, а не сервісу.

Друга – безперервний розвиток та оцінка компетентності. Справжнє самоврядування неможливе без відповідальності за якість. Сьогодні ми маємо для цього чітке законодавче підґрунтя: Закон № 4246-IX, що набрав чинності у березні 2025 року, докорінно оновлює систему підготовки та запроваджує обовʼязковий безперервний професійний розвиток (БПР). Тепер професійна діяльність прямо залежить від постійного навчання на заходах, організованих сертифікованими провайдерами. Більше того, згідно з новими нормами, вимоги до компетентностей фармацевтичних працівників визначаються професійними стандартами, які погоджуються профільним міністерством та професійними спілками. Це означає, що рівень кваліфікації тепер є не формальністю, а обовʼязковою умовою допуску до професії. Фармацевт, який перестає вчитися, згідно з законом перестає бути частиною професійної спільноти.

Третя – етична культура та честь професії. Орган самоврядування повинен захищати етичні рішення фармацевтів. Етична парадигма проста: фармацевт не продає – він допомагає лікувати. Самоврядування має забезпечити саме такий підхід, захищаючи фах від «девальвації». Фармація не повинна перетворюватися на звичайний ритейл. Оновлене законодавство чітко розмежовує медичних та фармацевтичних працівників як осіб, що мають відповідну професійну кваліфікацію та здійснюють професійну діяльність у сфері охорони здоров’я.

Саме професійна спільнота – університети, практики, науковці – має визначати, хто гідний працювати з пацієнтом. Адже доступ до пацієнта – це привілей, який треба заслужити щоденним підтвердженням своєї компетентності через систему БПР. Якщо ми хочемо, щоб професія залишалася престижною, кожен фармацевт має відчувати, що він не гвинтик комерційного процесу, а повноправний фахівець сфери охорони здоров’я.

Саме таке самоврядування, підкріплене сучасними законодавчими нормами, здатне повернути фармації повагу і авторитет, зробивши фармацевта справжнім партнером лікаря та захисником пацієнта.

Підсумовуючи нашу розмову та аналізуючи сучасний стан і перспективи фармацевтичної галузі, стає очевидним: ми перебуваємо у точці важливих трансформацій. Фармація майбутнього – це інтелектуальна, високотехнологічна та глибоко етична сфера, де фундаментом усього є якісна освіта. Національний фармацевтичний університет і надалі залишатиметься гарантом цієї якості, готуючи не просто дипломованих спеціалістів, а справжню інтелектуальну еліту, здатну відповідати на будь-які запити часу.