Від факультету удосконалення провізорів до Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації НФаУ: 30 років стрімкого розвитку

Про історію та сьогодення ІПКСФ НФаУ йшлося на науково-практичній конференції «Безперервний професійний розвиток фармацевтичних працівників: сучасний стан, проблеми та перспективи», присвяченій ювілею Інституту, яка відбулась онлайн 1-2 листопада й зібрала понад 100 учасників. 

Десятиліття перше: вирішити все

Увесь 2023 рік для ІПКСФ – ювілейний, адже він розпочав свою історію 1983 року, у 1993-му отримав нинішній статус, а 2003-го – нову матеріально-технічну базу, де розташовується і сьогодні. У щоденній співпраці з університетом колектив ІПКСФ долучається до усіх наріжних питань фармацевтичної галузі, невпинно масштабує та вдосконалює післядипломну підготовку.

Сьогодні ІПКСФ НФаУ – знаний в Україні лідер у наданні послуг з післядипломної освіти для фармацевтичної, медичної та педагогічної спільноти. Він є завершальною ланкою підготовки кадрів для однієї з найбільш відповідальних професій – професії фармацевта та разом із Національним фармацевтичним університетом та Фаховим коледжем НФаУ є донором якісного кадрового забезпечення галузі.

Як зазначила під час відкриття конференції в.о. ректора НФаУ Алла КОТВІЦЬКА увесь 2023 рік для ІПКСФ – ювілейний, адже він розпочав свою історію 1983 року, у 1993-му отримав нинішній статус, а 2003-го – нову матеріально-технічну базу, де розташовується і сьогодні. У щоденній співпраці з університетом колектив ІПКСФ долучається до усіх наріжних питань фармацевтичної галузі, невпинно масштабує та вдосконалює післядипломну підготовку. А що ж було 30 років тому?

Упродовж конференції історичний екскурс здійснив професор Валентин ТОЛОЧКО, який розповів, що тоді підвищенням кваліфікації фармацевтичних кадрів займались відповідні кафедри Київського інституту удосконалення лікарів ім. П.Д. Шупика та Українського інституту удосконалення лікарів, розташованого у Харкові.

Проте, їх можливості не могли задовольнити потребу усієї держави. Фармацевтична спільнота зростала й усі погляди були звернені на Харківський фармацевтичний інститут (нині – НФаУ), який також стрімко розвивався й врешті запропонував вирішення проблеми. Ним стало створення наприкінці 1983-го року факультету удосконалення провізорів (ФУП) з обсягом навчання 500 слухачів щороку.

Деканом цього першого та унікального за своєю суттю факультету став професор Іван Перцев, який очолював його до 1992 року. Він також керував однією з перших трьох кафедр, а саме – кафедрою технології ліків з курсом фармакології. Валентин Толочко був призначений завідувачем кафедри організації та економіки фармації, а доцент Валентина Друговіна – кафедри фармацевтичної хімії з курсом фармакогнозії.

Звісно, створити факультет організаційно – це був лише перший крок. Вирішити потрібно було все – підібрати кадри, створити методичне забезпечення, подбати про матеріальну базу.

Звісно, створити факультет організаційно – це був лише перший крок. Як згадує Валентин Толочко, вирішити потрібно було все – підібрати кадри, створити методичне забезпечення, подбати про матеріальну базу. Усі ці й багато інших завдань були виконані за підтримки ректорату ХФІ та особисто ректора професора Валентина Черних упродовж 2-х (!) місяців й уже 28 лютого 1984-го ФУП зустрічав перших слухачів.

Проте, колектив пішов далі підвищення кваліфікації фармацевтів. Так, наприклад, з’явилась ідея про підготовку наукових кадрів серед представників практичної фармації. Ця практика уже була поширена серед лікарів й стала реальністю для фармацевтів завдяки ФУП. Згодом було створено навчально-виробничий комплекс аптека-кафедра у Київському районі міста Харкова. А комп’ютерне тестування для слухачів було запроваджено вже у 1990 році!

Як зазначила завідувачка кафедри клінічної фармакології ІПКСФ професор Оксана МІЩЕНКО, особливість роботи ІПКСФ – це оперативне реагування на практичні потреби представників галузі. Так є нині й так було від самого початку існування ФУП.

Тож, випробування першого десятиліття були успішно подолані й наступне ФУП зустрічав уже в статусі Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації.

Десятиліття друге: нові виклики

За словами завідувача кафедри промислової фармації та економіки ІПКСФ, професора Олега ШПИЧАКА, Інститут – це платформа життя, що об’єднує людей, які мислять вільно та разом створюють наративи фармації майбутнього.

Так от, у 1992 році таким новим наративом у фармацевтичній освіті стало впровадження інтернатури. Ця практика є міжнародною та загальновизнаною, але в незалежній Україні на той час вона потребувала детального опрацювання. З цією метою у складі тоді вже УкрФА у 1993 році було об’єднано ФУП та Харківський інститут удосконалення лікарів й засновано ІПКСФ.

Директором Інституту став професор Валентин Толочко, який брав активну участь у становленні та розвитку ФУП й упродовж наступного десятиліття спрямовував колектив до подальшого безперервного розвитку – власного та слухачів. Так, окрім інтернатури та підготовки спеціалістів фармацевтичної галузі на передатестаційних циклах, 1996 року була впроваджена післядипломна підготовка професорсько-викладацького складу ЗВО I-IV рівнів акредитації.

Наступним новим напрямком діяльності стала наукова магістратура. Однією з випускниць її першого набору була Марія Зарічкова, нині – професор, завідувачка кафедри управління та економіки фармації ІПКСФ. Запросив її до наукової магістратури саме професор Толочко, зацікавившись темою дипломної роботи випускниці УкрФА. Пізніше Марія Володимирівна працювала й у практичній фармації, а саме – забезпечувала зовнішньоекономічну діяльність обласного аптечного складу.

Варто зазначити, що поєднання практичного досвіду та ґрунтовної теоретичної підготовки завжди відрізняло співробітників кафедр ІПКСФ і досі гарантує їх професійність та здатність не лише зацікавити слухачів, а й збагатити їх корисними знаннями та навичками.

Десятиліття третє: назустріч майбутньому

Третє десятиліття в історії ІПКСФ НФаУ стало не менш бурхливим, ніж попередні. Та цього разу найбільші випробування мали глобальний масштаб і першим з них стала пандемія коронавірусу у 2020 році.

На той час Інститут уже був готовий працювати дистанційно й одночасно з НФаУ під керівництвом ректора, професора Алли Котвіцької швидко перейшов у режим роботи з використанням новітніх технологій. Так само згуртовано й одностайно колектив повернувся до плідної діяльності після початку повномасштабного вторгнення.

Навесні 2022-го була започаткована традиція проведення науково-популярних та професійних практичних вебінарів безкоштовно або задля підтримки ЗСУ. Зокрема, спеціалісти кафедри педагогіки і психології під керівництвом доцента Тетяни Лутаєвої доклали багато зусиль для психологічної допомоги професійній спільноті та всім українцям.

Наразі всі напрямки діяльності ІПКСФ стовідсотково забезпечуються колективом із 28 співробітників під керівництвом професора Олександра Пімінова. Продовжують навчання інтерни, слухачі регулярно доєднуються до циклів спеціалізації та тематичного удосконалення. До речі, реєструються на них не лише фармацевти, лікарі та педагоги, а й навіть школярі – таким креативним є дизайн пропонованого навчання.

Медицина та фармація невпинно диджиталізуються й ІПКСФ, як і раніше, залишається на передовій нових технологій, стрімко опановує їх та поширює цей досвід.

Дійсно, він є інтерактивним та сучасним, відповідає вимогам реальної практики, на чому акцентував увагу завідувач кафедри фармацевтичних технологій та забезпечення якості ліків ІПКСФ, доцент Олександр СУРІКОВ. Медицина та фармація невпинно диджиталізуються й ІПКСФ, як і раніше, залишається на передовій нових технологій, стрімко опановує їх та поширює цей досвід.

Як зазначила упродовж конференції професор Світлана ГАРНА, з точки зору історії 30 років – це мить, а от з точки зору здобуття професійного досвіду – час мудрості.

Щодо ІПКСФ, то він цю мудрість акумулює та примножує й упродовж трьох десятиліть підготував понад 150 000 слухачів різних рівнів, і це – лише початок. Олександр Фомич пишається колективом, яким керує, адже працювати в атмосфері однодумців завжди легко й особливо тому, що завдяки ЗСУ це можливо в рідному Харкові, незламному серці фармацевтичної спільноти вільної України.

За матеріалами, наданими НФаУ.