ФармаБайка п'ятнадцята

Ось і почалися холоди, ось і прийшов сезон застуди та грипу... Сіро за віконцем, сонечко нас балує своєю появою все рідше, а люди мерзнутьі хворіють... У когось у хаті чи на роботі тепленько, а у когось навпаки. Зайшла у гості до своєї давньої знайомої, так у неї вдома навіть кіт заліз на ледве теплу батарею, до речі пухнастий британець, якщо тваринці холодно, то що казати про людей...

Сьогодні буде байка про похід до аптек. Пішла подивитися, а що робиться у полях, як люблять казати співробітники відділу продажів... Зараз аптек дуже багато, багато настільки, що навіть стає лячно... Що, так усі хворіють? Або ліки не лікують?

Коли ви відвідуєте постійно одну й ту саму аптеку, то для вас там усе знайоме, вас там знає персонал, а ще у вас можливо є і дисконтна картка цієї аптеки... Я пішла до аптек, котрі не відвідувала, або відвідувала дуже давно та ще у якості регіонального менеджера, а це не зовсім так, як потенційний покупець.

Перша аптека належить аптечній мережі, велика така мережа по всій Україні, навіть у Криму у них аптеки. Фармацевт з виразом обличчя "шо нада?"... Без привітання – відразу до діла. Щоб було простіше, я вирішила купувати однакові препарати у різних аптеках, ще зроблю і ціновий аудит... Хто і скільки заробляє на кінцевому споживачеві? У мене запитали наявність дисконтної картки. "Ну немає у мене вашої картки, не ходжу я до вас, прийшла по ділу," – подумала про себе я. Фармацевт напевне подумала: "Не буду я робити їй картку, раз не благає мене видати її".

І так ми почали процес покупки.

Першого препарату не було у наявності, другий препарат ми довго шукали, потім знайшли його на вітрині, я ще вислухала, що він переді мною, а я про це не кажу... Враження, що я маю знати, муляж це чи ні. Третій препарат теж відсутній, замість четвертого мені запропонували генерик, але у чотири рази дорожчий, п'ятий був, шостий був, сьомий тільки один блістер, восьмого не було, дев'ятий та десятий були і їх швиденько знайшли . Далі нахабним чином мені у чек додають пакет, який коштує цілу гривню. Усе складають, я розраховуюсь, беру ліки і йду.

Інша аптека, точніше мережа, теж національна. Чисто, привітно, було усе по списку, але людоньки, що це за ціни? Різниця між аптеками на деякі препарати 25 відсотків ... Це що? Картку запитали, але не зробили. Запропонували прийти іншим разом і отримати знижку по чеку ... З вашими цінами, я до вас ні ногою... Пакетик теж у чек додали, але в них він втричі дешевший, ній у першій. Перші на пакетиках заробляють, а ці на ліках...

Мандрую далі. Третя аптека, до речі, теж національна, приємно мене вразила. І ціни приємні, по відношенню до двох перших, і наявність, і сервіс, і картку мені дали, дома побачила, що за гривню у чеку, але пакет безкоштовний.

Четверта аптека. Черга, стою у черзі, фармацевт у чорних окулярах, стоїть за касою. Стало цікаво, чому у окулярах? Роздивляюсь фармацевта, черга, люди, робити нічого... Ні немає синців, ні очі не червоні... Моя черга, у наявності було усе, ціни середні, не великі і не малі... Про картку мене запитали, і ось тут я згадала, що при вході є наліпки одного банку, яка надає бонус при купівлі.

Я розраховуюсь платіжною карткою, і бачу, що не той банк. Питаю, а чому те, що наліплено, не відповідає дійсності... Геніальна відповідь дівчини у чорних окулярах: "Нам що обдирати наліпки треба?"

Пакетик тут дали безкоштовно і на тому спасибі... Може вона у окулярах, бо їй соромно дивитися кінцевому споживачеві у очі?

П'ята аптека мало усе, ціни були привабливі, фахівець за касою люб'язний, давав консультацію, пропонував різні за ціновими нішами препарати. Пакетик безкоштовний, картки мережа немає, крім того відмовилися продати рецептурний препарат без рецепту лікаря. Приємно здивували. Чиста з зеленими живими квітами і старовинним обладнанням.

Шоста аптека – це якась машина часу. Назад у минуле... Сканер не працює, набір кодів руками, на одній касі термінал, картки, як і більшість інших, дають не знаю кому, але питають чи є... Враження жахливе, під час перебування в аптеці, санітарка газеткою старанно терла скло вітрин... Пакетик до речі недешевий у них...

Сьома аптека – це щось собі таке як квест... Знайди ту аптеку, там і тату салон, і магазин для дорослих, і усе для котів і собак, смердить так, що аж дух перехоплює... Ну це вже відчула коли, пройшла квест... Знайшла двері до аптеки, а далі сходи у підвал... Аптека таке занедбана, старенькі меблі, пусті полиці... Про своїх фахівців і ціни вони пишуть на коробці для чеків, у яку хтось гумку приліпив... Про фахівців на коробочці для сміття... Дуже гидке відчуття... А ціни у цій аптеці, ну ви мене пробачте... Я зовсім дар мовлення втратила... А ця аптека має статус економної... Не знаю, хто і як це може робити, ну я шокована... Ще я вислухала розмову фармацевтів про недоліки по товару, про їх життя. Ще мити підлогу треба було саме піді мною, хоча людей небагато у цій аптеці. Пакетик мені продали, але перед тим, як його добавити у чек, запитали погодження ... Про картку запитали, але не видали...

Ось вийшла я і думку гадаю... Бідний кінцевий споживач, він хворий, йому дорого купувати ліки, так його ще усякі аптеки обдирають...

Любі мої, хіба пакетик, це така розкіш, коли ви націнку поставили 40-55 відсотків? Хіба кінцевий споживач не має права при середньому чеку 250-350 грн отримати те, куди він покладе свою покупку?

Навіщо ви примушуєте фармацевтів пропонувати людям препарати, які ви по маркетинговому договору завели у базу і мрієте про отримання бонусу, хоча є генерик, який має таку ж назву, ту ж країну виробника, але утричі нижчий у ціні?

Липові бонусні картки, спочатку ви націняете, а потім це віддаєте, віддаєте те, що і так належить кінцевому споживачеві... Сумно дуже сумно, що ви обманює те кінцевого споживача, який із-за свого віку неспроможний розібратися у хитрощах вашої дисконтної програми...

До аптек ходять хворі, або родичі хворих... Зараз і так не дуже солодко, з таким підходом ми будемо у майбутньому мати аптеки-музеї. І не тому що це історична аптека, а тому що люди приходять подивитися на ліки і на ціни на ці ліки, як у музей...

Гасло: "З нашими цінами вам не потрібні дисконтні картки!" Дякую маленьким мережам три-дванадцять аптек за ціни, за сервіс, за ваш професіоналізм... Мабуть ви, як ніхто інший, розумієте, як зараз важко вижити, ви це відчуваєте на собі і тому так старанно підтримуєте кінцевого споживача... Спасибі вам велике за це.