Цистит: ТОП-9 запитань нефрологу

Як допомогти, не нашкодивши, і що взагалі потрібно знати про цю вельми розповсюджену проблему, розповідає лікар-нефролог вищої категорії, лікар-дієтолог Київської обласної дитячої лікарні Валентина Мевша.

Що це, чому виникає і хто хворіє найчастіше?

Основними факторами виникнення циститу є наявність патогенних мікроорганізмів та дистрофічних конгестивних процесів у стінці сечового міхура. У більшості випадків цистит викликаний грамнегативними бактеріями, з яких близько 80% становить Escherichia coli.

Другий за частотою збудник ГЦ (11%) — Staphylococcus saprophyticus. Причиною решти випадків в основному є Enterococcus faecalis, Klebsiella spp., Proteus spp.

В етіології циститу певну роль відіграють урогенітальні інфекції, викликані Chlamydia trachomatis, Ureaplasma urealiticum, Trichomonas vaginalis.

Інфекція проникає у сечовий міхур висхідним (по сечівнику), гематогенним і лімфогенним шляхами.

Жінки частіше хворіють на інфекцію сечових шляхів та мають високу схильність до рецидивування циститу через:

• анатомо-фізіологічні особливості організму жінки (короткий та широкий сечівник, близькість до резервуарів умовно-патогенних мікроорганізмів);
• супутні гінекологічні захворювання із запальним та гормональним компонентами, що викликає дисбіоз піхви;
• особливості контрацепції.

NB! Особливо небезпечна рефлекторна затримка сечі, що виникає після пологів та операцій на органах черевної порожнини і таза.

NB! Навіть однократна катетеризація може призвести до інфікування сечовивідних шляхів.

Якою є структура/класифікація захворювання?

Сучасна класифікація поділяє цистит наступним чином:

• за патогенетичним принципом: первинний і вторинний, що виникає як ускладнення раніше існуючих захворювань або аномалій сечового міхура і статевих органів;
• за етіологією: інфекційний, хімічний; променевий; медикаментозний;
• за перебігом: гострий ; хронічний (латентний, рецидивуючий);
• залежно від розповсюдженості запального процесу: дифузний (тотальний), вогнищевий;
• залежно від характеру і глибини патоморфологічних змін: гостра форма – катаральний, фолікулярний, геморагічний, виразковий, некротичний, хронічна форма — інкрустуючий, поліпозний, кістозний, виразковий, інтерстиціальний.

Які хвороби супроводжує цистит?

Циститом може ускладнитися будь-яка аномалія сечового міхура і статевих органів.

Цистит супроводжує різноманітні патологічні стани сечовивідних шляхів та статевих органів і може бути клінічним проявом аномалій розвитку, пієлонефриту, сечокам’яної хвороби, онкологічних та запальних уражень органів сечовивідної системи.

Чи може переохолодження спричинити цистит?

Це цілком можливо, але за певних обставин – наявності інфекційного агента/збудника і певних порушень. Адже проникнення збудника до слизової оболонки сечового міхура відбувається за наявності порушень уродинаміки нижніх сечовивідних шляхів і підвищення тиску всередині сечового міхура, що викликає венозний застій, ішемію, пошкодження стінок та їх дистрофічні зміни.

NB! Синдром внутрішньоміхурової гіпертензії виникає як при гіпотонії, так і при гіпертонії детрузора.

Отже, переохолодження слизової оболонки сечового міхура також може спричинити ішемію і запустити процес розвитку запалення — циститу.

Як відрізнити цистит від іншої патології?

Запалення сечового міхура, на відміну від пієлонефриту, як правило, не супроводжується температурою понад 37,2˚С. При циститі переважають місцеві реакції.

Хоча клінічні прояви гострого та хронічного циститу дійсно майже однакові — відчуття важкості та болю над лобком, часте імперативне сечовипускання, відчуття болю, печії або дискомфорту під час сечовипускання (особливо в кінці), можливе виділення крапель крові або гематурії. В аналізі сечі – лейкоцитурія, еритроцитурія, бактеріурія.

Зазвичай, діагностична програма повинна включати:

• загальний аналіз крові,
• біохімічний аналіз крові з визначенням рівнів С-реактивного білку, креатиніну, сечовини, сечової кислоти;
• загальний аналіз сечі;
• бакпосів сечі з визначенням чутливості до антибіотиків (до/ та після антибактеріальної терапії);
• ультразвукове дослідження органів сечової системи для виключення інфекцій, що передаються статевим шляхом (якщо потрібна консультація гінеколога, уролога).

Диференційну діагностику при гострому циститі зазвичай проводять з нейрогенною дисфункцією сечового міхура, кристалурією, доброякісною гіперплазією і раком передміхурової залози та сечового міхура, сечокам’яною хворобою та захворюваннями органів таза.

NB! Перебіг гострого апендициту може супроводжуватися елементами симптомокомплексу гострого циститу при тазовому розташуванні червоподібного відростка.

Чи завжди потрібні антибіотики для лікування циститу?

Неускладнений цистит лікується в амбулаторних умовах – серед загальних рекомендацій, хворим призначають спокій, дієтичне харчування з виключенням гострих, копчених страв, приправ, консервованих продуктів, м’ясних бульйонів і соків. Рекомендовано прийом достатньої кількості рідини. Показано призначення теплових процедур (крім випадків геморагічного циститу): сидячі ванни, сухе тепло, зрошення піхви відварами трав.

Але основою медикаментозної терапії інфекції нижніх сечовивідних шляхів є антимікробні препарати. Саме тому, коли людина звертається в аптеку з симптомами циститу, варто наполягати, аби вона спочатку звернулася до лікаря і пройшла хоча б мінімальне обстеження.

Враховуючи гострий, як правило, розвиток циститу, підібрати протимікробний препарат відповідно до чутливості до нього виділеної культури майже не можливо, тому частіше призначається емпірична терапія.

Є також певні особливості при призначенні режиму та дозування АБ. Приміром, за рекомендаціями, що базуються на доказах Європейської Асоціації урологів, хворі реагують на терапію одноразовою дозою менш ефективно, ніж на той самий антибіотик, який приймають протягом певного часу. Водночас антибіотики, застосовані протягом 3 діб, мають такий самий ефект, як і препарати, тривалість прийому яких більша.

Доведено, що фторхінолони еквівалентні сульфаметоксазолу і триметоприму, якщо їх приймати протягом 3 діб. Натомість не існує доказів ефективності застосування цієї групи препаратів довше(хоча в клінічній практиці найчастіше АБ застосовують від 5 до 14 діб).

З чого складається фармакотерапія циститу?

По-перше, як вже йшлося, це антимікробні засоби.

Сучасні схеми лікування включають фторхінолони (норфлоксацин— 0,4 г 2/добу, офлоксацин – 0,4 г 2/добу; ципрофлоксацин – 0,25–0,5 г 2/добу; левофлоксацин – 0,25–0,5 г 1/добу).

Також ефективні амоксицилін 0,5 г 3/добу, амоксицилін або клавуланова кислота 0,375 г 3/добу.

Інші β-лактамні антибіотики демонструють нижчу ефективність і відповідних рандомізованих досліджень щодо них не проведено.

Альтернативним антибіотиком є фосфоміцин, застосування якого протягом 1–2 діб дозволяє ліквідувати симптоми захворювання у більшості пацієнтів. Добову дозу 3,0 г приймають увечері перед сном.

NB! За відсутності регресу явищ гострого циститу протягом 3–8 діб проводять заміну антибіотика або призначають комбіновану антибактеріальну терапію.

Окрім того, у більшості випадків застосовують спазмолітичні засоби та анальгетики.

З нестероїдних протизапальних препаратів та спазмолітиків призначають: німесулід, кетопрофен, диклофенак, декскетопрофен, дротаверин та препарати красавки.

При гострому геморагічному циститі застосовують гемостатики: етамзилат натрію 12,5% 2,0 мл внутрішньом’язово 2–3 рази на добу; амінокапронову кислоту 0,5 г 3 рази на добу внутрішньо або 5% розчин по 30 мл 3–4 рази на добу внутрішньо.

Лікування гострого променевого, термічного та хімічного циститу має свої особливості. Застосовують гормональні препарати (гідрокортизон, преднізолон, дексаметазон), препарати, що підвищують реактивність (метилурацил 0,5–1,0 г 4 рази на добу внутрішньо протягом 2–3 тиж), десенсибілізуючі засоби. Інстиляції сечового міхура.

При затяжному циститі та хронічному циститі, що рецидивує, показані інстиляції сечового міхура для регенерації його слизової оболонки (при променевому циститі, приміром). Для інстиляцій застосовують 2% розчин колоїдного срібла (для знеболення змішують з 0,5–1% прокаїну), лікувальні олії з шипшини, обліпихи, суміш риб’ячого жиру/натрію хлориду з гідрокортизоном, суміш гідрокортизону 2 мл з 10–20% диметилсульфоксидом 10 мл та 0,5–1% прокаїн 10–20 мл.

Чи застосовують фітотерапію для лікування циститу?

Так, фітотерапія займає значне місце не тільки у профілактиці захворювання та його рецидивів, а й у лікуванні циститу. Адже фітопрепарати володіють багатьма позитивними впливами на сечовий міхур:

• зменшення адгезії бактерій до слизової оболонки (сечогінна дія);
• зменшення запалення, печії та білю при сечовипусканні (протизапальна дія);
• усунення спазму сечового міхура (спазмолітична дія).

Сьогодні широко призначають рослинні препарати, які мають стандартизований за вмістом активних речовин склад та доказову базу стосовно ефективності. Так, існує великий позитивний досвід застосування комбінованого фітопрепарату Канефрон® Н в лікуванні гострих (в складі комплексної терапії) і для профілактики загострень хронічних інфекцій сечових шляхів.

У опублікованому GCP-дослідженні монотерапія препаратом Канефрон® Н продемонструвала можливість ефективного лікування неускладненого циститу у жінок без антибіотиків у 97,6% випадків без розвитку рецидивів протягом 1 місяця!

Як швидко минають симптоми і як попередити рецидив?

У більшості випадків для попередження розвитку рецидиву призначається уросептик на ніч в дозі 1/3 від терапевтичної, терміном від 3 місяців до 2 років.

Також, призначають фітопрепарати , які мають виражену спазмолітичну дію, м’яку сечогінну та протизапальну дію.

Для профілактики можливого рецидивування рекомендовано виключення переохолоджень, інтенсивних фізичних навантажень, своєчасне лікування захворювань, що передаються статевим шляхом, і запальних хвороб жіночих статевих органів, нирок та сечовивідних шляхів. Показані профілактика стандартизованими фітопрепаратами, що мають доказову базу.

При раціональній і своєчасно розпочатій терапії явища гострого катарального циститу регресують протягом 2–3 діб, найбільш тяжкі форми — до 2 тижнів. Тривалий перебіг захворювання треба розцінювати як затяжний, і проводити ретельне рентгенологічне, інструментальне обстеження, гінекологічний огляд, дослідження передміхурової залози.

Раніше ми писали, який новий антибіотик зʼявився для лікування інфекцій сечовивідних шляхів.