Ризики професійного самоврядування: до чого готуватися фармацевтам?

Перші спроби законодавчого впровадження фармацевтичного самоврядування в Україні розпочались ще в 2015 році, але тодішній законопроєкт викликав спротив та нерозуміння професійної спільноти – надто вже відчувалася зацікавленість певних кіл. Хоча, під цю ідею навіть була створена громадська організація, співзвучна з назвою однієї із самоврядних Палат законопроєкту 2445-д.

Як це працює в Європі?

Обговорюючи необхідність самоврядності медичних професій, часто посилаються на досвід європейських країн, приміром, Італії та Польщі. Однак фармацевтичне та медичне самоврядування в Італії не є релевантним для порівняння.

В Італії фармацевти та лікарі завжди мали самостійну приватну практику – там не існувало аптечних мереж, мережевих клінік тощо. Отже, власником аптеки міг бути лише фармацевт: така вимога навіть закріплена в Італійській Конституції. Більше того, по сьогодні особа, яка має вищу фармацевтичну освіту, повинна отримати ліцензію, склавши іспит при Фармацевтичній Раді Італії, та зареєструватися в Ордені фармацевтів. Лише таким чином можна набути право займатися фармацевтичною діяльністю, тобто відкрити аптеку. Відповідно, бажання професійної спільноти об’єднатися заради можливості спільно вирішувати нагальні та проблемні питання функціонування галузі склалось історично, як і в інших європейських країнах, які розвивались за схожою моделлю. У нас же після розпаду Радянського Союзу майже одразу сформувалась тенденція до утворення аптечних мереж.

Польща, що цікава нам своїм гібридним досвідом країн Західної Європи та пострадянського простору, також нещодавно запровадила інститут самоврядування фармацевтів. Відповідно до Закону Республіки Польща «Про фармацевтичні палати» фармацевт може здійснювати професійну діяльність лише після того, як отримає відповідний дозвіл вищої або районної Фармацевтичної палати. А на посаду фармацевта в Польщі приймаються лише фахівці, що пройшли повний курс навчання на фармацевтичному факультеті медичного університету та зареєстровані в Реєстрі фармацевтів Польщі. До сьогодні польські провізори/фармацевти не мають однозначної відповіді щодо вигоди від цього нововведення, адже їх поставили перед фактом та змусили терміново адаптуватись до таких вимог Закону, а також нести додаткові витрати.

Чого чекати в Україні?

А що очікує українських медиків та фармацевтів після прийняття законопроєкту №2445-д від 03.07.2020 «Про самоврядування медичних професій в Україні»?

Ним передбачено створення та законодавче закріплення інституції професійного самоврядування для медиків та фармацевтів. Представники відповідних медичних професій будуть об’єднані у п’ять Палат:

• Палату лікарів сімейної медицини;
• Палату лікарів спеціалістів;
• Палату стоматологів;
• Палату медичних спеціалістів;
• Фармацевтичну палату.

Кожна Палата – це неприбуткова організація, створена як юридична особа публічного права, що буде незалежною від органів державної влади та місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб. Хоча у абз. 3 ч. 2 ст. 81 ЦК України вказується: юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування. А це вже ставить під сумнів незалежність створюваного органу.

Хто матиме право працювати фармацевтом/провізором?

З прийняттям Законопроєкту право на здійснення медичної та фармацевтичної діяльності матимуть лише медики та фармацевти, які будуть включені до Реєстру представників медичних професій та матимуть діюче свідоцтво про право на здійснення медичної та фармацевтичної діяльності. Рішення про видачу такого свідоцтва та включення до Реєстру прийматиме відповідна Палата. Це правило поширюватиметься на усіх медиків та фармацевтів незалежно від того, працюють вони за трудовим договором або здійснюють незалежну діяльність як ФОП.

Для включення до Реєстру працівників медичних професій медикам та фармацевтам необхідно буде повідомити про здобуту освіту та місце роботи, також може запитуватись інша інформація з обмеженим доступом. База даних з Реєстру буде власністю відповідної Палати.

Недоліки Законопроєкту

За включення до Реєстру з працівників стягуватиметься професійний збір, однак сума та періодичність сплати в документі не вказані.

Ще одна «сіра зона» – безперервний професійний розвиток (БПР) спеціалістів. В проєкті закону йдеться про те, що вимоги щодо обсягів щорічної участі представників медичних професій у програмах БПР: скільки оплатних курсів потрібно пройти та хто буде їх проводити, визначатимуть самі Палати, а відомості про БПР планується вносити до Реєстру представників медичних професій. Натомість недотримання цих вимог, виходячи з аналізу ст.ст. 27 та 28 Законопроєкту, схоже, загрожує дисціплінарним стягненням у вигляді тимчасового зупинення професійної діяльності.

Отже, детальний аналіз Законопроєкту дає можливість дійти висновку про необхідність винесення його на обговорення професійної спільноти задля доопрацювання та включення норм, які усунуть неточності та двозначність трактувань, адже запровадження інституту самоуправління медиків та фармацевтів – це ще й частина процесу гармонізації українського законодавства з європейським.