Михайло Пасічник на посаді очільника Держлікслужби в 2003-2006 рр.: розслідування КРУ, зловживання владою і службовим становищем

Коли Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики зацікавилася біографією призначеного 4 червня 2014 року керівника Держлікслужби Михайла Пасічника, а саме — тією її частиною, що стосується його колишньої діяльності в якості держслужбовця вищого рангу, очільник МОЗ Олег Мусій поспішив відбілити свого протеже. Зараз (після відсторонення Мусія від виконання обов’язків) подібне заступництво сприймається не інакше, як ведмежа послуга, бо викликає непідробний інтерес до минулого людини, яку так завзято взявся захищати одіозний екс-міністр. Тим більше, що в руках цього чиновника – потужні регулюючі важелі фармацевтичного ринку. Чи таке вже кристально чисте минуле у двічі нагородженого орденом «За заслуги» Михайла Пасічника, як про це розповідав його впливовий захисник? Чи відповідає воно очікуванням людей, які продовжують вимагати кардинального оновлення влади?

Почнемо з того, що до призначення на посаду Голови Держлікслужби Пасічник обіймав посаду Президента Всеукраїнського громадського об’єднання «Аптечна професійна асоціація України» (засноване в 2007 р.), був Президентом потужної колись фармацевтичної компанії «Фалбі», але головне — в 2003-2006 рр. він уже очолював ту саму, що й зараз, контролюючу фармринок структуру. Тоді вона називалася Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення (далі по тексту — Держлікслужба). До речі, і в роки правління «злочинної влади Януковича» він не дуже далеко від неї віддалявся, маючи посаду головного позаштатного спеціаліста МОЗ з організації та управління фармацією (з 2010 р.)

Вперше Пасічник увійшов у держ­апарат як керівник Держлікслужби (призначений Указом Леоніда Кучми від 7 лютого 2003 р.), коли, згідно з постановою Верховної Ради України від 28.11.2002 р. «Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан справ у вітчизняній системі охорони здоров’я», діяльність МОЗ у сфері забезпечення охорони здоров’я була визнана незадовільною. Так само, як Арсеній Яценюк сьогодні, так і в той час віце-прем’єр Дмитро Табачник називав стан справ у галузі вкрай критичним.

Проте те, що було критичним тоді, сьогодні, мабуть, могло б заслуговувати й на позитивну оцінку. Наприклад, у своїй першій доповіді щодо ситуації в медичній галузі Михайло Пасічник вказував, що обсяг виробництва вітчизняної фармацевтичної продукції в 2002 році зріс на 6,5% порівняно з 2001-м. Обсяг фармринку — на 16,8%, імпорту фармацевтичної продукції — на 25%.

Як і зараз, так і тоді лунало багато заяв про європейський вектор розвитку вітчизняної медицини, про впровадження нових стандартів, відкритість та необхідність кардинальних змін. Прем’єр-міністром України на той час був Віктор Янукович. От і виходить, що держслужбовець часів Прем’єра Януковича під патронатом Мусія знову сідає у насиджене 10 років тому крісло. Чи можна це віднести до перетворень, які вимагала Революція Гідності?

Заглянемо хоча б у матеріал «Справа лікарів?», опублікований у тижневику «2000» 04.02.2005 р. і підготовлений за матеріалами КРУ щодо перевірки використання у 2002-2003 рр. бюджетних коштів для закупівель ліків, медичних виробів та обладнання для закладів охорони здоров’я. У ньому наведено багато шокуючих фактів, які свідчать про те, що команда міністра Андрія Підаєва, до якої входив Пасічник, аж ніяк не прагнула виправляти незадовільну діяльність своїх попередників, а виявилася гідним продовжувачем порочних традицій. Наприклад, ідеться про те, що за бюджетний кошт чиновники МОЗ України закуповували у «своїх» фірм ліки для державних лікарень за цінами, які більш ніж на 500% перевищували вартість аналогічних препаратів на ринку.

Особисто ж пана Пасічника було звинувачено у зловживанні владою і службовим становищем. До функцій Держлікслужби, яку він очолював, входило завдання з формування «Переліку лікарських засобів і виробів медичного призначення вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповуватися закладами охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного або місцевих бюджетів».

Щодо цього в депутатському зверненні Голови Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України Сергія Осики на ім’я Генпрокурора України від 21 січня 2005 року значиться:

«Надані КРУ та Рахунковій палаті України результати перевірок свідчать про жахливі багатомільйонні втрати бюджетних коштів, їх нераціональне використання, що ставить під загрозу виконання централізованих Державних програм по боротьбі з туберкульозом, онкологічними захворюваннями та СНІДом…Переслідуючи власні інтереси, пан М.Ф.Пасічник активно лобіював включення до «Переліку…» лікарських засобів тих виробників, дистрибутором яких була фармацевтична компанія «Фалбі» (співзасновником котрої він є), блокуючи попадання до цього переліку лікарських засобів його конкурентів. Для цього він навіть ввів до робочої групи, яка готує доповнення до «Переліку», представників фармацевтичних компаній, дистрибутором яких є компанія «Фалбі»…

ТОВ «Фалбі» при наявності значних порушень умов постачання лікарських засобів практично постійно вигравало тендери в МОЗ України, що вказує на відповідне протегування компанії чиновником. Факти постачання лікарських засобів «Фалбі» з меншим строком придатності, ніж це передбачалося в тендерній документації, недотримання вимог їх зберігання тощо — все це чомусь жодним чином не впливало на процес визнання згаданої фармацевтичної компанії переможцем тендерів у МОЗ України… Таким чином, правовий аналіз вищенаведених фактів дає підстави вважати, що в діях високопосадових осіб Міністерства охорони здоров’я України вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого статтею 364 (зловживання владою або службовим становищем) Кримінального кодексу України».

Відбулися суди, проте наслідків вони не мали. Наприклад, той же Сергій Осика вказує, що «заступник міністра охорони здоров’я України — Голова Тендерного комітету пан В.Загородній був визнаний судом винним у нанесенні збитків державі в розмірі більше мільйона гривень особисто. Однак за такий «проступок» відбувся штрафом у розмірі 510 гривень».

Варто також нагадати, що в березні 2004 року на колегії в Генпрокуратурі в присутності міністра охорони здоров’я Андрія Підаєва була проголошена інформація про серйозні зловживання, виявлені в МОЗ. Зокрема, про те, що «з виділених Урядом коштів для стимулювання вітчизняних виробників — 177 мільйонів гривень МОЗ направило на фінансову підтримку іноземних компаній та їх посередників».

А одним з основних завдань Держлікслужби якраз і є забезпечення держрегулювання і контролю за виробництвом, імпортом, експортом і реалізацією ліків. Треба сказати, що в той час високопосадовці МОЗ працювали, що називається, з відкритим забралом, особливо не приховуючи своїх фінансових інтересів.

Наприклад, одному з заступників міністрів, співзасновнику фармацевтичного підприємства, неодноразовому чемпіону за кількістю виграних тендерів, тодішній Генпрокурор Геннадій Васильєв попросив через ЗМІ передати пораду: уважно вивчити закон про боротьбу з корупцією.

І як же тут не згадати, що Михайло Пасічник теж був призначений Головою Держлікслужби саме тоді, коли його аптечна мережа «Фалбі» перебувала на піку успішної комерційної діяльності.

Проте Пасічнику вдалося «гідно» пережити всі ці, м’яко кажучи, негаразди під час роботи держслужбовцем — він пішов із посади Голови Держлікслужби України в 2006 році із двома урядовими нагородами, після того, як по «високих» кабінетах пройшлася «нова мітла» ющенківської влади. Пасічник повернувся в рідну компанію «Фалбі», яка також «гідно» прикривала в ці буремні роки тил свого хазяїна.